Українські «паперові міста», на відміну від американських, зникають з мап, але лишаються насправді: хоч і безлюдними, але все одно красивими.
Українська Атлантида
Неподалік Кам’янця-Подільського Хмельницької області розкидалось село Бакота. Історія села починалась у ХІІ-ХІІІ століттях і пам’ятає замок, капища, і навіть (за переказами) кам’яний відбиток стопи Будди, похований на дні річки. Тут є свій особливий мікроклімат – через те, що річку і узбережжя захищають гори, тут так само тепло, як у Ялті. В 1981 році село було затоплене через будівництво Новодністровської ГЕС. Втім, місцина лишається надзвичайно затишною та живописною, а береги пам’ятають і оберігають історію місця.
А Рапунцель-то з Червонограду!
В червоних піщаних ґрунтах Тернопільської області є закинутий замок з багатою історією. З ХІІІ століття місто переходило з рук в руки – від литовського князя Ольгерда до поляка Казимира Великого, від Даниловичів, які побудували укріплений замок, до Османської імперії. З тих пір почалося поступове згасання життя в місті, яке остаточно зникло з карт після Другої світової війни (і після того, як палац розібрали для будівництва свиноферми в сусідньому селі). Нині від старовинного палацу лишилося дві казкові вежі – зовсім як у казці про Рапунцель – і трохи руїн, які все ж зберігають в собі дух часу.
Тараканівський форт – між двома імперіями
«Найсвіжіша» в списку фортифікаційна споруда – Тараканівський форт (Рівненщина). Нині абсолютно занедбана і трохи містична місцина під час третього поділу Польщі мала розділяти Російську і Австрійську імперії. Пізніше, коли в СРСР хотіли зберігати в споруді продукти, виявилось, що там занадто висока вологість і їжу там зберігати не можна. Ба більше – там не можна було зберігати навіть тракторні деталі, тож, не знайшовши йому «господарського» використання, про форт забули. Але саме завдяки підвищеній вологості стіни споруди поросли зеленню, тож з часом споруда, яка не знала реконструкцій, дедалі більше нагадує шматочок Ірландії в Україні.
Овдієвка – село без людей
Лише 15 кілометрів від районного центру Лохвиця (Полтавщина), а село перетворилося на руїни. Тут не траплялося трагедій, як у Прип’яті – просто молодь покинула домівку, а старші люди вже дожили свого віку. Таких сіл в Україні вистачає: похилені і зруйновані часом стіни, пророслі у кімнатах колишніх спалень яблуні… Такі місця дозволять здуматися про своє життя і минущість усього, що здається важливим. Інколи спостереження занепаду – найкраща мотивація, отож, поки в Овдіївці ще лишається щось створене людьми, варто поглянути на те, як природа без жалю забирає своє.
Космічна Черкащина
На Черкащині планували звести Чигиринську гідроелектростанцію. ГЕС не звели, можливо, – на краще. Але встигли побудувати міні-інфраструктуру – квартирки для робітників, які мали зводити станцію та деякі господарські будівлі. Ще недавно село з космічною назвою «Орбіта» було зовсім безлюдним. Нині там можна дешево придбати житло, тож там почали поселятися відчайдухи, які втекли із зони АТО і просто не мають іншого вибору.
Однак селище досі зіяє перспективою, яку так і не змогли втілити в життя. Можливо, селище зможе ожити і переродитися. Але якщо ви хочете поблукати в пошуках нових думок і футуристичних пейзажів – завітайте в Орбіту. Іноді просто життєво необхідно зробити паузу, зануритися у власні думки, лишитися наодинці з природою. Перш ніж купувати квиток на Балі чи в Тибет – спробуйте віднайти душевний спокій в українських пейзажах. Обіцяємо, ви не пошкодуєте!