Кімберлінн Бойс, автор популярного блогу для експатів, розповідає про те, як зазвичай виглядає життя в еміграції. Життя за кордоном – це, звичайно, нагорода. Навіть якщо воно було недовгим, цей досвід може повністю змінити вас. В кращу сторону.
Ось 10 речей, які неминуче змінюються, якщо ви почали жити за кордоном.
Ви постійно вчите нову мову. І забуваєте рідну.
Я не знаю точно як влаштований людський мозок, але щось мені підказує, що якщо ви перестанете говорити рідною мовою, то рано чи пізно її забудете. Спочатку ви почнете все частіше і все краще розуміти, про що вам говорять на вулицях нові співвітчизники. Потім будете радіти тому, як швидко вивчили чужу мову. Пройде ще пара місяців, і ви вже почнете на ній думати!
Звідси – пряма дорога до забуття рідної мови. Забути не забудете, але при попаданні назад в рідне середовище, ви знову будете відмінно говорити звичною рідною мовою, але без постійної підтримки середовища, ви станете помилятися у вимові, будете говорити дикі речі, на кшталт «надім штани» або «взяти автобус» (не штурмом, а сісти на нього), і постійно запинатися:
– Йому зробили… як це …? Радіо? Ні, не радіо…
– Телебачення?
– Сам ти телебачення! А! Рентген!
Чемодан стане не просто зручною сумкою для речей.
Багато хто думає, що після того, як переїде в іншу країну, то його валізи з речами, зібраними для переїзду, будуть припадати пилом на полиці. Інколи люди навіть думають: «Що я буду робити з усіма цими валізами, коли облаштуюся?». Але багато емігрантів продовжують їх використовувати навіть через роки життя в еміграції. Справа в тому, що еміграція звільняє людину.
Вона стає більше і частіше подорожувати. І отримувати від цього задоволення. Напевно, з більшістю з тих з вас, хто зважиться змінити місце проживання, відбудеться те ж саме: одного разу вибравшись з клітки, хочеться продовжувати, робити це знову і знову.
Це не поїздка. Це твоє життя!
Ви можете прожити за кордоном п’ять років, потім приїхати додому провідати рідних, і ваші друзі, зустрівшись з вами в пабі, будуть питати: «Ну як твоя поїздка?». Іноді захочеться кричати: «Це не поїздка! Я там живу!». Але тільки вони все одно не зрозуміють. Тому я завжди відповідаю на це питання готовим ввічливому шаблоном: «Так багато всього сталося за ці три роки .. Ми можемо як-небудь пообідати разом, і я тобі розповім свої найяскравіші враження!».
Ви будете завжди пам’ятати обмінний курс.
Ви можете прожити в іншій країні і десять років, але все одно будете пам’ятати обмінний курс валют. Ви будете заходити в магазини і постійно порівнювати ціни. Тепер ця звичка – це частина вас, від якої ви ніколи не позбудетеся, як би не хотіли.
Грань між «нормальним» і «дивним» відтепер і назавжди буде трохи розмитою.
Незважаючи на те, що багато хто вважає, ніби світ сьогодні – це один глобальний Макдональдс, це не так. І у кожної культури, навіть у сусідніх, можуть бути свої поняття про те, що прийнятно, а що – ні. Десь нормально, коли молоді люди цілуються на вулиці, десь – ні.
Десь до паління марихуани ставляться спокійно, десь – ні. Я поїхав з Америки в 23 роки. Тоді я вважав неправильним, коли хтось на вулиці копирсався в носі. При цьому сам я завжди користувався зубочисткою після обіду. А тепер уявіть, що там, де я сьогодні, все рівно НАВПАКИ.
Я можу спокійно почистити тут ніс в громадському місці. Але так і не звик до того, що публічне використання паличок для чищення зубів – це ненормально. Але ось що дійсно відмінно, так це те, що розуміння цієї різниці робить вас набагато більш вільною і терпимою людиною.
Час в різних країнах вимірюється по-різному.
В Америці ви нікого не можете запросити в кафе прямо сьогодні. Там люди живуть за календарем. І дико бісяться кожен раз, коли їм доводиться чекати когось довше п’яти хвилин. Тепер уявіть, що там, де я зараз, запізнитися навіть на 30 хвилин – це нормально. І мене це спочатку зовсім не тішило: все відбувається в уповільненому темпі, нічого не встигаєш… Але потім ти звикаєш і адаптуєшся. Хоча продовжуєш дивуватися тому, наскільки одні люди зациклені на часі, а інші – взагалі про нього не думають.
Слово «рутина» зникне з вашого лексикону.
Незалежно від того, складеться ваше життя на новому місці так, як ви планували, чи ні, вам там ніколи не буде нудно і «буденно». Чудо буде відбуватися щодня. Одного разу я присвятив ЦІЛИЙ ДЕНЬ оплаті всього двох комунальних рахунків. Тепер я не впевнений в тому, що завтра у мене буде електрика і вода. Це настільки непередбачувано…
У мене просто завжди є «запасний план» – на випадок, якщо робочий день піде прахом через безвідповідальність місцевих електриків. Загалом, несподівані речі за кордоном з вами в будь-якому випадку будуть траплятися в десятки разів частіше, ніж вдома.
Ви втратите все, але це не буде мати велике значення.
А ось і головний аргумент проти еміграції, який часто згадують в агітках: ви там нікому не потрібні. Це чиста правда. Але я вам маленький секрет відкрию: ви взагалі ніде нікому не потрібні. Ви потрібні тільки самому собі. Насправді, люди часто бояться переїжджати куди-небудь, тому що «вони там будуть ніхто» або тому, що вони бояться втратити звичну роботу і звичне коло спілкування.
Я скажу більше. При переїзді ви втратите взагалі все (крім ноутбука і одягу), що мали. Звичні маршрути для прогулянок. Сімейні посиденьки. Улюблені магазини. Улюблені продукти (якщо це не Coca-Cola). А ще запахи, кольори, погоду і смаки. З іншого боку, вас це не буде турбувати. Ви отримаєте можливість хоча б на деякий час (часто – пару років) не думати про свій соціальний статус або про те, до чого звикли вдома.
Новий світ поглине вас повністю. І ви зрозумієте, що матеріальний успіх – це ще не все. До того, як ви не поїдете жити в іншу країну, вам і в голову не прийде, що все, що вам захочеться забрати з собою, уміщається в парочку валіз. Ви навіть не згадаєте про половину речей, які, як здавалося, були дуже важливі.
Тепер буде здаватися: «Можливо все».
Тепер ви точно знаєте: зібратися і поїхати звідки завгодно і куди завгодно можна за один день. Почати життя з чистого аркуша? Ця думка мене тепер не тільки надихає, але і втішає. Я знаю, що завжди можна почати заново. Що завгодно.
Все стане по-іншому.
Перший час ви будете часто відчувати себе приниженим .. Доведеться просити (часто незнайомих) людей про допомогу в найпростіших ситуаціях. Кожен день все буде здаватися настільки складним і незвичним, що іноді буде навіть страшно. Але мине кілька місяців, і ви звикнете. І ваше серце будуть переповнювати почуття, що ви здатні на щось набагато більше, ніж думали.
«Якщо ви досить сміливі, щоб відкинути все, а це може бути що завгодно: будинок, застарілі образи, – і відправитися в шлях за істиною, шукати правду в собі або в навколишньому вас світі, якщо ви щиро готові вважати підказкою все , що станеться в дорозі, якщо приймете як вчителя кожного, хто вам зустрінеться, і головне – якщо ви будете готові прийняти і пробачити непросту правду про себе, ось тоді вам і відкриється істина». ~ Елізабет Гілберт.