Ми в Тутка знайшли дивовижні факти про цю пухнасту касту, котрі не тільки здивують вас, але і ще раз доведуть, що, як висловлювався Альф, без кішок життя було б сумним та позбавленим радості.

11. Котяче «няв» нічого не означає

Кішки не мають власної мови. Можливо, своїм «няв» кішка могла вимовити певну фразу, повну змісту, але насправді нявкання – це лише звук для привернення уваги. Спочатку коти використовували його лише для того, щоб покликати маму, а дорослі дикі кішки ніколи не нявкають.

Домашні ж котики дійшли до висновку, що їх «няв» працює не лише з мамою, але і з господарем. Пізніше до них дійшло, що, змінюючи інтонацію свого нявкання, можна задовольняти свої потреби і навіть успішно маніпулювати людьми. Зауважте, що домашні кішечки, спілкуючись зі своїми побратимами, ніколи не нявкають.

Якщо ви належите до тих людей, котрі полюбляють нявкнути у відповідь, спостерігати за її дивною реакцію та вгадувати, що таке цікавеньке ви вимовили, знайте: ви лише попросили кота звернути на вас увагу. І зараз він з нерозумінням дивиться на вас і вирішує, чи бува йому не причулося – чи дійсно вам потрібна допомога.

10. Коти короткозорі.

Але не повністю У журналі Pop Science Ніколай Ламм виявив і довів у своєму дослідженні, яким коти бачать світ: вони мають набагато ширший градус охоплення кругозору, ніж людина, чудово орієнтуються в темряві, але заради цього їм прийшлося пожертвувати розрізненням кольорів – вони бачать їх набагато менш насиченими. Ще також вони важко змінюють фокус із близьких предметів на далекі та навпаки.

Тому вуличні тварини, зазвичай, далекозорі для полювання, а домашні, що не мають потреби у полюванні – короткозорі (але не повністю: на речах, що знаходиться дуже близько біля них вони не можуть сфокусуватися). Для наглядного прикладу давайте розглянемо однакове зображення очима людини (вгорі) та очима кішки (внизу).

9. Коти не мають режиму «день-ніч»

Домашні кішки живуть не за розкладом, просто 24/7. Вони не мають конкретної ночі, сон вони розподіляють протягом дня, як їм завгодно. Тому, якщо раптом ваш кіт вирішив, що о 3 ночі йому судилися неймовірні пригоди – це сталося не тому, що він є нічною твариною чи в нього збився режим, а тому, що він так собі захотів.

8. Домашні коти мають за предка степову кішку

Знайомтесь – Felis silvestris lybica або степова кішка. Ця – дика порода тварин, котра 130 тисяч років спокійно мешкала у нетрях саксаулу в пустелях, в чагарниках поблизу водойм, в передгірських та гірських регіонах. Проте десь близько 10000 років на Близькому Сході приручили 5 представниць цього виду – від цього часу кіт став першою домашньою твариною.

7. Коти мають своє літочислення

Середня тривалість життя домашньої кішки складає 14 років, бездомної – не більше 2 років. Хоча трапляються і довгожителі, наприклад, до «Книги рекордів Гіннеса» занесли кота Crème Puff, який прожив аж 38 років. 

6. Коти, зазвичай, часто просять відчинити їм двері і потім не заходять

Незважаючи на те, що жарт «вони не заходять, бо файли не встигають завантажитись» дуже доречний, ми знайшли іншу відповідь: коти не дуже хочуть зайти у відчинені двері, вони потребують контролю території. Якщо двері зачинені – за ними знаходиться невідоме, потенційно вони приховують купу небезпек. А коли двері відчинені – все видно, можна спокійно сидіти собі в першій кімнаті, дякую тобі, людино, що відчинила, повертайся назад на своє місце.

5. Коти брали участь у війнах

Персам належить першість за найхитромудріший спосіб використання котів під час воєнних дій – вони прикривалися ними під час протистоянь із древніми єгиптянами. Другі ж, для котрих кіт був священною твариною, не могли нашкодити такому щиту і звісно ж не нападали.

За не таких оригінальних війн котів використовували як живі детектори якості повітря: наприклад, в окопі вони могли заздалегідь повідомити про найближчу газову атаку. Ну, а найголовнішим їм завданням у такі важкі часи була психологічна допомога воїнам. Ці маленькі пухнасті створіння пригадували про дім, мир, тепло і були надією на повернення до спокійних часів.

4. Перед тим, як відмовитися від їжі, коти довго її винюхують

Ви доволі часто могли спостерігати картину: кіт довго обнюхує страву, вирішуючи, варто її їсти чи ні. Навіть якщо їжа смачна, а кіт – голодний і безхатченко. Збоку може здатися, що ця тварина – втілена вибагливість. Проте це зовсім не так. Річ в тому, що кішка не може побачити. Що знаходиться в неї під носом (дивись пункт вище про зір), тому вона перевіряє, що взагалі знаходиться перед нею і якої воно температури – для бажаного обіду температура її їжі має бути такою, як температура її тіла (38-40 градусів С).

3. Коти бачать сни

Чи помічали ви, що люди рухають очима під час сну? А іноді розмовляють та рухають руками уві сні? Якщо виміряти активність головного мозку людини під час, то побачимо, що він активно працює. Такі самі показники взяли у котів – їхній мозок працює не менше. До того, кіт уві сні рухає вухами та вусиками, може навіть робити певні звуки. Все це свідчить про те, що ці пухнасті тваринки теж бачать сновидіння. Ми навіть можемо уявити які.

2. Коти дряпають лапами поверхні не випадково

Всі могли бачити, як коти роблять своєрідний масаж людині або іншому коту, або килиму і різним іншим тваринам чи на поверхні. Дивно, хіба ні? Виявляється, що такі дії – наслідок рефлекторного руху, що походить ще з раннього віку: так кошенята масажують мамин живіт для регуляції потоку молока.

Коли тварини дорослішають, вони роблять так в приємні моменти або коли відчувають себе комфортно та захищено. Отож, якщо ваш котик дряпає вас лапками – він вас любить! Якщо лапками дряпає ваш пухнастий плед – він любить цей плед! Думаємо, ви зрозуміли! Ті ж, хто не мають котиків, подивіться на цю ніжність!

1. І головне: як коти сприймають людину?

Книга відомого зоолога Джона Бредшоу «Cat Sense» про особливості світосприйняття котів відповіла на запитання, котре мучило всіх – як насправді коти ставляться до людей? Виявляється, що коти приймають людину, як щось середнє між сурогатною мамою та просто великою кішкою.

До того ж, досить немудрою кішкою, адже наша поведінка здається для них дуже дивною та досить нелогічною: ми живемо без мети, не полюємо і часто турбуємо їх незрозуміло чому, до того нами ще й легко маніпулювати. Така велика, турботлива, але розумово відстала мама. Хотілося б завершити невеличкою розповіддю Карла Чапека «З котячої точки зору», який якнайкраще підтверджує останній пункт.

«Ось вона –моя людина. Я не боюся її, вона дуже сильна, тому що їсть багато. Вона живиться всім. Що ти там жуєш? Мені поділи!

Вона не має шерсті, тому вона – некрасива, має мало слини для вмивання і тому вмивається водою. Нявкає грубо і дуже багато. Іноді нявкає уві сні.

Відчини мені двері!

Не розумію, чому вона стала Господарем: може з’їла щось незвичайне?

Вона прибирає мої кімнати.

Вона бере в лапку чорний кіготь і дряпає ним по білих аркушах. Лише цим і грається. Спить вночі, а не вдень: нічого не бачить в темряві, не відає жодних задоволень: не прагне бійок чи полювати, її не мучить бажання крові, не співає, коли розслаблена.

Часто вночі, коли я бачу таємні, чарівні голоси, коли бачу, як все навкруги оживає в пітьмі, вона сидить за столом, і нахиливши голову, шкрябає своїм чорним нігтиком по білих аркушах. Не думай, що я думаю про тебе – я лише прислухаюся до тихого шкрябання твого кігтя. Іноді воно стихає – жалюгідний дурник не може вигадати жодної іншої гри, і я так його шкодую – ну нехай, підійду до нього і тихенько нявкну щось у млісно-солодкому тремтінні. Тут моя Людина підніме мене і занурить своє тепле облисся у мою шерсть. В такі хвилини в ній на хвилину з’являється проблиск вічного життя і вона, блаженно зітхнувши, муркоче щось майже приємне.

Ти не думай, що я про тебе думаю. Ти мене зігрів і я далі піду слухати нічні голоси».

Джерело:ТУТКА