Притча про головне питання

Того дня, як навмисне, кожен відвідувач запитував вчителя тільки про одне, найголовніше питання: «Що буде після смерті?» Учитель тільки посміхався і нічого не відповідав. Після учні запитали, чому він весь час ухилявся від відповіді.

— Ви помічали, що потойбічним життям цікавляться саме ті, хто не знає, що робити з цим? Їм потрібне ще одне життя, яке тривало б вічно, — відповів Учитель.

— А все-таки, є життя після смерті чи ні? — наполягав один з учнів.

— Чи є життя до смерті, ось в чому питання, — зауважив Учитель.

Притча про нерозумну працю

Йшов мисливець по лісу і зустрів лісоруба. Зігнувшись, той довго і наполегливо пиляв повалене дерево. З обличчя його піт лився струмком, а все тіло було сильно напружене. Мисливець підійшов ближче, щоб подивитися, чому робота рухається так повільно і з такою колосальною працею.

— Так ваша пила зовсім затупилась! — Звернувся мисливець до лісоруба. — Чому б вам її не заточити?

— Що ви! — Вигукнув дроворуб, здивовано подивившись на перехожого. — У мене абсолютно немає на це часу, мені потрібно спиляти ще 20 дерев!

І лісоруб знову взявся за роботу.

Мораль: працьовитість — це, звичайно, добре, але не забувайте час від часу задаватися питанням ефективності витрачених зусиль — можливо, невелике вкладення часу або коштів дозволить виконувати роботу набагато швидше і якісніше.

Притча про спокій у серці

Майстер розповідав: «Коли я був молодим, мені подобалося плавати на човні. У мене був маленький човник, на самоті я вирушав плавати по озеру і міг годинами залишатися там. Одного разу я сидів із закритими очима і медитував. Прекрасна ніч перетворювалася на чарівний ранок.

Раптом якийсь човен вдарилася об мій. Як я розлютився! Я відкрив очі і збирався вилаяти людину, яка мене потурбувала, але побачив, що човен порожній. Моєму гніву нікуди було рухатися. На кого мені було його вихлюпувати? Мені нічого не залишалося, як знову закрити очі і знайти внутрішній спокій.

Зі сходом сонця я підійшов до центру всередині себе. Порожній човен став моїм учителем. З тих пір, якщо хтось намагався образити мене, я просто казав собі:

— І цей човен теж порожній.

Притча про гордого кедра

В одному саду ріс кедр. З кожним роком він мужнів і ставав все вище і красивіше. Його пишна крона царствено височіла над іншими деревами і відкидала на них густу тінь. Але чим більше він розростався і тягнувся вгору, тим сильніше в ньому росла непомірна зарозумілість.

З погордою поглядаючи на всіх зверхньо, одного разу він владно крикнув:

— Приберіть геть цю жалюгідну ліщину! — І дерево було зрубано під корінь.

— Звільніть мене від сусідства нестерпної смоківниці! Вона докучає мені своїм дурним виглядом, — наказав іншим разом примхливий кедр, і фігове дерево спіткала та ж доля.

Задоволений собою, гордовито похитуючи гілками, пихатий красень ніяк не вгамовував:

— Очистіть навколо мене місце від старих груш і яблунь! — І дерева пішли на дрова. Так невгамовний кедр повелів винищити одне за іншим всі дерева, ставши повновладним господарем в саду, від колишньої краси якого залишилися одні пеньки.

Але одного разу вибухнув сильний ураган. Зарозумілий кедр щосили опирався йому, міцно тримаючись за землю потужними коренями. А вітер, не зустрівши на своєму шляху інших дерев, безперешкодно накинувся на самотнього красеня, нещадно ламаючи і пригинаючи його донизу. Нарешті понівечений кедр не витримав лютих ударів, тріснув і повалився додолу.

Притча про двірника

Одна людина прийшла влаштовуватися двірником в компанію «Майкрософт». У відділі кадрів йому задали кілька питань, потім провели невеликий тест і нарешті оголосили:

— Ви прийняті. Залиште вашу електронну адресу, щоб ми повідомили, коли вам потрібно буде вийти на роботу.

— Але у мене і комп’ютера немає, — розгублено відповів чоловік, — не те що електронної адреси.

— У такому разі ми не можемо прийняти вас на роботу, оскільки віртуально ви не існуєте.

Засмучений чоловік вийшов на вулицю. В кишені у нього було всього 10 доларів. Як заробити грошей? І тут йому в голову прийшла ідея. Він купив у фермера 10 кг помідорів, а потім почав ходити по хатах і пропонувати товар, і менше, ніж за 2 години йому вдалося подвоїти стартовий капітал. Через 6 годин роботи у нього в кишені було вже 160 доларів. І він зрозумів, що з такими доходами цілком можна обійтися і без роботодавця.

Через якийсь час він купив машину, потім вантажівку, потім відкрив магазин, а через п’ять років уже володів мережею супермаркетів. І тоді він вирішив застрахувати своє життя. Після переговорів страховий агент попросив його залишити електронну адресу, щоб відправити найбільш вигідну пропозицію, на що комерсант, як і кілька років тому, відповів, що у нього немає ні електронної адреси, навіть комп’ютера.

— Це дивно, — вигукнув страховий агент, — у вас такий великий бізнес — і немає електронної адреси! Ви тільки уявіть собі, ким би ви стали, якби у вас був комп’ютер! Комерсант відповів:

— Я став би двірником компанії «Майкрософт».

Мораль: якщо у вас чогось немає, може, вам це й не потрібно?

За матеріалами:shodenno