Мозок дитини
Раннє дитинство – це період численних і швидких змін структури мозку. Дитинство і період до шести-семи років – це час, коли в мозку дитини насамперед формуються складні з’єднання між нейронами. Остаточне становлення нейронів мозку приблизно на 80% закінчується до чотирирічного віку.
Іншими словами, до четвертого року життя мозок майбутнього дорослого готовий на вісім десятих. Багато вчених вважають, що поведінка людини приблизно на 95% визначається її підсвідомістю. Коли ж здійснюється «програмування» цієї підсвідомості? У період від народження до досягнення шестирічного віку.
Чому це важливо?
Наш мозок відповідає за все (або практично за все), що ми думаємо, говоримо і робимо. Якщо дитина в перші роки життя отримує недостатньо турботи і уваги – це впливає на розвиток мозку, і в результаті, структури, що відповідають за емоції дитини, так і залишаються недоcтатньо розвиненими.
Зв’язок між факторами, що впливають на розвиток мозку в дитинстві та рисами характеру дорослої людини сьогодні вже не викликає ніякого сумніву.
Пег Стріп, психолог з Нью-Йорку, пояснює зв’язок між раннім дитинством і дорослим життям наступними словами:
«Незважаючи на твердження про те, що дитинство кожного з нас є унікальним, ми можемо зробити цілком точні і надійні висновки щодо того, який ефект воно чинить на все наше подальше життя. Ці висновки допомагають зрозуміти, як дитинство сформувало вашу особистість і шаблони поведінки».
Цитата психолога змушує задуматися: яка поведінка або риси характеру говорять, що цю людину недолюбили в дитинстві?
Тому ми підготували сім основних ознак:
1. Невміння довіряти
Для розвитку вміння довіряти на індивідуальному рівні необхідне стабільне позитивне оточення. Саме тому вкрай важливо, щоб дітей оточували хоча б відносно впевнені та врівноважені люди. Істерики, крики і часта зміна обстановки негативно впливають на розвиток почуття довіри. Діти повинні відчувати себе в безпеці і отримувати позитивне емоційне підживлення від рідних та близьких. Якщо у наших дітей не буде стабільного і сприятливого емоційного оточення (в першу чергу в сім’ї), то ймовірно, їм буде складно довіряти іншим. А це, в свою чергу, гарантує труднощі в особистих стосунках.
2. Низький емоційний інтелект
Діти навчаються інтерпретувати емоції в основному через слова і жести. І те, і інше відіграє важливу роль в розвитку дитини. Слова і жести допомагають висловлювати свої почуття, контролювати страх, розуміти негативні емоції і виробляти стійкість до емоційного тиску. Без здатності коректно інтерпретувати свій емоційний стан, дитина може повноцінно не розвинути важливу для життя якість – емоційний інтелект.
3. Сильний страх за помилки
У дітей, що виростають в байдужому до них оточенні, існують серйозні проблеми з розвитком почуття власної гідності. При цьому, мотивувальне і любляче оточення сприяють розвитку витривалості і впевненості в собі. Дитина, яку недолюбили в дитинстві, напевно, буде відчувати брак впевненості в собі, коли виросте. Як правило, це проявляється у вигляді надмірної боязливості зробити помилку. Багато успішних людей виявляються нездатними до реалізації свого повного потенціалу лише «завдяки» тому, що в дитинстві отримували недостатньо батьківської любові і турботи. Вони просто бояться, що у них нічого не вдасться.
4. Схильність до токсичних особистих стосунків
Дорослішання людського мозку проходить в основному через асоціації та розпізнання образів. У психології та когнітивній нейробіології останнє визначається, як «когнітивний процес, що зіставляє інформацію, отриману із зовнішнього світу з інформацією, отриманою з пам’яті». Що стосується особистих стосунків – дитина, яка страждала від нестачі любові, коли виросте, буде прагнути до того, що для неї звично, тобто, до токсичних людей.
5. Відчуття небезпеки та прив‘язаності
Практично будь-який фахівець, що працює в області психіатрії, погодиться, що позитивне оточення за межами сім’ї здатне компенсувати негативну атмосферу в сім’ї. Однак в реальному житті все набагато складніше. Адже якщо дитина не може довіритися людям, які допомогли їй з’явитися на світ і які повинні відповідати за її безпеку, як вона змусить себе довіряти взагалі комусь?
6. Схильність до депресії
Недолюблені діти, подорослішавши, часто страждають від проблем з психічним здоров’ям. Зазвичай, депресія і тривожність з’являються від: а) емоційної байдужості в дитинстві, і б) неминучих ускладнень, викликаних цією байдужістю, які виринають на поверхню в більш зрілому віці. Депресія і хронічна тривожність – це два психічних захворювання, які найчастіше зустрічаються в світі. І ймовірність захворіти ними в дорослому віці набагато зростає, якщо в її сім’ї були серйозні проблеми, коли вона була дитиною.
7. Надмірна чутливість
Всі ми чули поради не брати занадто близько до серця слова інших. Загалом, це досить слушна порада. Люди, які намагаються впоратися зі своїми проблемами, часто проектують їх на тих, які оточують. Якщо ми не будемо застосовувати всіх слів цих людей щодо себе, то це може допомогти зрозуміти їх – і, можливо, навіть допомогти впоратися з цими проблемами. Однак тому, хто недоотримав в дитинстві любові та уваги від близьких, не так просто прислухатися до цієї поради. Цих людей постійно пригнічує страх бути відкинутим, а разом з невпевненістю в собі – це доводить, що в дитинстві вони відчували себе непотрібними і нелюбими.
«Ой, які ми чутливі» … Цю фразу ми найчастіше чуємо від задавак та любителів емоційного насилля. Вона, як правило, лише підливає масла у вогонь, зачіпає і так болісно чутливу психіку їх жертви.