Нарешті, одного разу він побачив оголошення про наявність вакансії, яка ідеально йому підходила. Він відправив своє резюме і через тиждень отримав запрошення на співбесіду. У ніч перед співбесідою він не спав, сильно хвилювався. Вранці одягнув костюм, причесався і напарфумився.
Він не хотів спізнюватися, тому вийшов з дому на 1,5 години раніше. На автобусній зупинці, він зауважив осторонь літнього чоловіка, у якого зламалася машина. Старий безуспішно намагався завести авто. Автомеханік пожалів його. Він підійшов і запропонував старому допомогу. Через годину автомобіль був відремонтований, але допомагаючи чоловік сильно забруднився, він був весь в мастилі.
Вдячний водій запитав, чи може він якось віддячити механіка. На що той відповів, що він все зробив від чистого серця, і поділився, що їхав на співбесіду, але тепер він весь брудний, та й запізнився вже на неї. Але старий переконав його обов’язково поїхати на інтерв’ю. Нарешті чоловік неохоче погодився.
У коридорі було багато молодих, добре одягнених людей. Механік зрозумів, що його шанси отримати роботу дуже низькі. Він був набагато старший, у нього було мало досвіду, та й руки його були забруднені мастилом. Єдиною втіхою було те, що бос теж запізнився.
Коли роботодавець нарешті прибув, він почав викликати кандидатів одного за іншим. Всі виходили з сумними обличчями. Механік вже думав вирушити додому, коли секретар несподівано назвала його ім’я. Він зайшов в кабінет. За столом сидів той літня дідусь, якою механік допоміг полагодити машину. Але тепер на ньому був гарний костюм.
«Мені шкода, що вам довелося так довго чекати. Я думаю, що в цьому році я прийняв одне з кращих рішень, коли впізнав вас, зайшовши в офіс. Я просто зрозумів, що ви будете співробітником, який заслуговує на довіру, а це найважливіше для мене», – сказав він.