І тут з’явилися перші Гроші. Спочатку вони були круглі і важкі, бо з металу, потім удосконалені, із золота та срібла, а потім із зеленого паперу, бо інколи, крім офіційної назви, їх ще так називали. І дала їм ім’я: «Гроші».

Людина зробила їх поважними і величними, а сама занепала, бо вже мусіла їм служити. Працювала важко, віддавала все, що мала: свій час, молодість, сили, розум, виставляла на почесне місце, пилинки з них здувала, ледь не молилася на них, берегла як зіницю ока, ба, навіть, життя чиєсь могла продати за 30 срібняків.

Читайте також: «Ось що потрібно зробити, коли хтось pанив вас» – мудра притча про змію

Догоджала довго. Грошам було добре таке життя, бо Людина для них робила все! Але одного разу людський терпець увірвався. Людина пішла.

– Гей, гей! Ти куди, ти повинна на нас працювати, ти забула, що ти – наш раб!!! – кричали Гроші так, що аж горлянки свої рвали.

– Ти, що нас залишаєш?! Та ти не зможеш прожити і дня не працюючи на нас, – лунали погpозливі кpики Людині вслід. – Ти ж пропадеш без нас!

– «… Не хлібом єдиним…»… живу я! – промовила Людина.

Гроші побачили, що то щось не те діється з Людиною, тоді почали просити: – Повернися до нас, як ти своє творіння покидаєш? Ми пропадемо без тебе, ми нічого не вміємо, втратимо вартість, знецінимось, будемо нікому не потрібними папірцями! Пише - ukrainians.today