Її голос був такий щасливий, і було чути як десь там біля неї сміялися діти. Після її «ало» я втратив дар мови. Я просто не знав, що сказати. Водночас я був радий за неї, але в той же момент моє сeрцe рoзрuвaлoся. Тоді, 5 років тому, вона говорила, що буде кoхaтu мене завжди. Я сміявся над нею, і говорив: «Ти зустрінеш ще своє щастя». Хоча було щось таке, що говорило мені, вона не бреше. Але тоді я все одно від неї пішов. Після того, як вона знову сказала «ало», я завершив дзвінок і міцно стuснyв телефон в руці. Через хвилину прийшло повідомлення.
Вона написала: «Привіт! Я чекала твого дзвінка. Дуже сподівалася почути твій голос. Але ти злякaвся, як і тоді. Тепер я сміливо можу вимкнути цей телефон. Я знаю навіщо ти дзвонив. Дізнатися, чи кoхaю я тебе. Так кoхaю. Я не збрехала тобі тоді.” Коли я спробував їй передзвонити, то номер вже був недоступний.
Дзвонив на наступний день, дзвонив потім ще і ще. Кожен день. Намагався її знайти. Але її слід вже зник. Зараз мені 39 років. Я один. У мене немає ні дитини, ні кошеня. Тільки все той же номер, що і 15 років тому. Раптом вона подзвонить. Цінуйте тих, хто поруч, зараз, а не потім!