Акушерка спробувала прикласти дитину до грудей, але Анна раптом почала кричати:
Це не може бути дівчинка! Я хлопчика народжувала, чому це дівчинка? Поверніть мені мою дитину, негайно, інакше я вас всіх посаджу!
Очі у нас округлилися до розміру блюдця, ми спробували пояснити, що ніякої іншої дитини тут немає і бути не може, а ось цю милу дівчинку вона тільки що сама особисто привела на світ. Толку було мало — жінка продовжувала істерії, поривалася встати з крісла і йти шукати свого неіснуючого сина. Звичайно, ми бачили випадки, коли мами засмучувалися через стать дитини.
Але такої реакції ще не зустрічали. Знизали плечима — мовляв, гормони вирують та стрес перенесений дає. Вкололи їй заспокійливе, щоб трохи поспала — прокинеться і прийде в себе, нікуди не дінеться.
Але в себе Анна не прийшла — прокинувшись, знову почала ридати. Правда, очевидно, з думкою, що це саме її дочка, звиклася. Але істерика була настільки сильною, що ми стали подумувати про виклик психіатра.
Ну не може нормальна здорова жінка таким ось чином реагувати на народження дочки, навіть якщо вона дуже сильно хотіла сина, мріяла і марила про нього. А потім знову вкололи їй заспокійливе. Навіть засинаючи, вона продовжувала плакати:
ДЕ МІЙ СИНОК? ЩО ЗА ДІВЧИНКУ ВИ мені намагаєтеся всунути? ПОВЕРНІТЬ МЕНІ СИНА!
Крім того, ми вирішили зателефонувати її чоловікові — можливо, присутність рідної і близької людини приведе новоспечену матусю в себе? Але чоловік, почувши, що він став батьком дівчинки, чомусь кинув трубку.
Ну, може від радості не дослухав і рвонув в пологовий будинок? Але чоловік не з’явився ні в цей день, ні на наступний — взагалі дивна поведінка для батька. Та й ніяких речей він не приніс — підгузники для малятка по всьому відділенню у матусь просили.
А ось Ганна, проспавши більше доби, здавалася абсолютно спокійною — її не хвилювало, чому її дочка в дитячому відділенні, чи здорова вона, сита, чи не плаче. Коли медсестра принесла дівчинку, та зажадала забрати дитину.
Психіатр, поговоривши з молодою мамою, стверджував, що жінка абсолютно здорова, адекватна і приймає усвідомлені рішення. Просто дівчинку вона взагалі не хоче і не прийме. А на наступний день сталося те, до чого ми хоч і були готові, але чого зрозуміти не могли — приїхав її чоловік і вони удвох написали відмовну від дитини! Вони кинули своє дитя тільки за те, що воно народилося не такої статі! Перед виходом чоловік підійшов до сестринського посту і кинув на стіл 500 гривень зі словами:
КУПИТЕ ЦІЙ підгузники, ЧИ ЩО. НА ПЕРШИЙ ЧАС, ПОКИ ДЕРЖАВА НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕ ПОСТАВИТЬ.
Крихітка мирно спала — вона взагалі була на рідкість спокійним немовлям.
Вона ще не розуміла, що її зрадили найрідніші люди — мама і тато. Ми задумливо дивилися вслід цієї красивої пари і розуміли — скільки б ми не працювали в пологовому будинку, звикнути до такого не зможемо ніколи.
Поділіться з друзями!