Нелюбов – це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятись або лізти з обіймами.
Не можна щось просити – потрібно розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?
Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні усе вирішувати самостійно. Навіть, якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять – це взагалі старість. І неможна так одягатись в такому поважному віці.
Нелюбов – коли сильно не сварять, але і не хвалять. Не помічають.
Коли незручно їсти біля близької людини – вона може сказати, що ти багато їси. А приготовану тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли ти наведеш порядок і поставиш квіточки у вазу.
Нелюбов – коли нічого не можна.
Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, верзеш нісенітниці, сиди тихенько у куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скигли, не ний, не реви – покірно сиди і чекай.
Коли не захищають і говорять: сам винен! – це нелюбов.
Коли не дарують подарунків – нелюбов.
Коли шкода на тебе грошей – це нелюбов.
Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять через щось, через заздрість, наприклад. І можна піти або відповісти. А не люблять – просто так.
Хоча говорять: “та люблю я тебе, тільки відчепись, знову ти за своє”! Ось це і є – нелюбов.
І від неї помирають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.
Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, скутою і негарною; вона боїться все зіпсувати, завадити, дратувати… Тут нічого не поробиш; якщо є сили – потрібно йти хоч з вузликом на паличці.
Або хоча б чітко розуміти – це нелюбов. Не любов.