Вночі ніхто тебе за бочок не вкусить, не переживай, це просто колискова така. Дитяча пісенька. Так, дивна, згодна.
Хлопчики – плачуть. Вони не роботи. Якщо боляче або гірко – плачуть навіть хлопчики, і нічого в цьому поганого немає. Я бачила, як плакав мій тато, коли зaгинyв наш пес. Мені було близько дев’яти років, але я добре це пам’ятаю.
Ні, тітка не буде сміятися, що ти боїшся стрибнути з гірки. Вона вже пішла, не звертай на неї уваги. Відчувати емоції – нормально. Відчувати страх – нормально. Не соромся своїх почуттів.
Якщо ти хочеш посидіти у мене на руках – сиди. Мені важко, але я потримаю. Значить, тобі зараз це потрібно. А дядькові, який дражнить тебе «тижмужик», треба б вставити кляп. Ти не ображайся, його самого так дражнили в дитинстві, і він це так і не переріс.
Це не неправда, Андрійку, що тільки слухняні хлопчики отримують цукерки. Життя підносить солодке і бунтівникам теж. Тим, хто бере не питаючи: бореться, домагається і не чекає слухняно, коли принесуть.
Якщо не хочеш, то можеш не давати свої іграшки незнайомим дітям. Ділитися повинні тільки твої клітини, ти – ні.
Давати здачі – можна. Твій тато був хорошим хлопчиком, якого вчили не битися. Чи допомогло йому це в жaхливій вуличній бійці? Ні. Йому було 15, його побили до напівсмeрті. Але він був хорошим хлопчиком і не дав здачі. А дядько прокурор був поганим хлопчиком і постарався, щоб тим, хто бив, дали термін.
Якщо ти почуєш: раз ти такий неслухняний, то я не буду тебе любити – не переймайся. Той, хто це каже – несе нісенітницю і просто не вміє правильно сформулювати, що ти і твої вчинки не одне і те ж.
Пам’ятай: я люблю тебе однаково сильно і коли ти поводиш себе погано, і коли ти зразковий малюк з ангельським характером. Мене може засмучувати твоя поведінка, але ти і не зобов’язаний відповідати моїм очікуванням. Я тебе люблю більше за всіх на світі. Пам’ятай це. Відчувай це.
І ще, Андрійку, не всі дорослі – розумні. Кажуть, мудрість приходить з віком, але деколи вік приходить один.