В той день Оля проспала довше звичайного, оскільки її ніхто не будив. Коли вона прокинулася, в будинку стояла повна тиша. Косі промені сонця намагалися пробитися крізь штори, торкаючись однотонних шпалер.
Дівчинці стало страшно і, притиснувши до себе пошарпаного іграшкового зайця, в одній піжамі і з скуйовдженим після сну волоссям, вона обережно спустилася з ліжка. Однак, переходячи з кімнати в кімнату, Оля нікого не знайшла. Тоді вона вирішила вийти у двір.
Повільно відкривши вхідні двері, дівчинка побачила згорблену спину батька, який сидів на ганку, докурюючи сигарету.
Він почув шум і обернувся:
— Олічка, — на виході сказав батько і простягнув дівчинці руку. Оля підійшла вперед, і чоловік посадив її на коліна, відкинувши сигарету.
— А де мама?
Батько трохи насупився, стиснув губи і важко зітхнув.
— Вона полетіла.
— А коли вона прилетить додому?
— Мама полетіла назавжди, — чоловік притиснув дівчинку до себе, злегка похитуючи на колінах.
— Вона більше не любить нас? — Олічка перестала смикати зайця і завмерла.
— Ну що ти, звичайно, любить. І буде любити. Але тепер вона буде жити в іншому місці.
— Де?
— На небі, — дівчинка слідом за чоловіком стала розглядати блакиті білосніжні хмари на небі, які не поспішаючи пропливали повз.
— Тато, небо велике — я не зможу її там знайти.
Чоловік задумався. Потім, підхопивши дівчинку і її зайця, вийшов з двору.
— Я покажу тобі як знайти маму. Тільки пообіцяй слухати уважно.
Олічка мовчки кивнула, міцніше притискаючи до себе іграшку. Через деякий час батько і дочка підійшли до церкви. Зупинившись перед порогом, чоловік опустив дівчинку босими ногами на землю і перехрестився. Потім дістав з кишені невеличку хустку і пов’язав Олі на голову, заховавши розпатлане волосся.
Оля ніколи раніше не була в церкві. Незважаючи на яскраве сонце, що світило зовні, всередині світло здавалося трохи приглушеним. Батько встав в самому центрі і вказав дівчинці наверх. Оля почала розглядати вигадливі малюнки на стелі.
— Бачиш, Олю, ангели сюди прилітають.
Дівчинка кивнула. Чоловік опустив її на підлогу і пішов.
Повернувшись, він підхопив Олю на руки і дав маленьку свічку, яку приніс. Батько показав їй місце, де вже горіли інші свічки.
— Олю, запали свою свічку і постав поруч з іншими так, щоб вона не впала.
Він допоміг їй, і через кілька секунд їх палаюча свіча, полум’я якої злегка погойдувалось від дихання, стояла поруч з іншими.
— Поки горить свічка, ти можеш сказати мамі все, що хочеш. Вона обов’язково тебе почує.
— Як?
— Ангели передадуть їй твої слова.
— Я люблю тебе, мамо, — Олічка подивилася на батька, — тепер вона знає?
— Так.
З того дня минуло багато часу, але і зараз Оля вірить, що поки горить свічка, мама обов’язково почує її.