– Чому ти прирікаєш себе на такий важку працю і страждання? – запитав старий.

– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – поцікавився мудрий співрозмовник.

– Ще ні, але діти і внуки напевно стануть щасливими! – мрійливо вигукнув чоловік.

– На жаль, неосвічений не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити дітей щастя. Це і буде твій найцінніший подарунок.

(Притчу взято з книги Мирослава Дочинця “Синій Зошит. Аркуші днів світящих”, видавництво “Карпатська вежа”, 2015)

Джерело:ТУТКА