— Декілька годин, не більше, — відповів рибалка.
— Чому ж ти не залишився в морі довше й не піймав ще кілька таких рибин? — здивувався бізнесмен.
— Однієї рибини достатньо, щоб моя родина прожила завтрашній день, — відповів той.
— Але що ж ти робиш весь день, що залишився? — не вгамовувався бізнесмен.
— Я сплю до обіду, потім іду на декілька годин порибалити, потім граю зі своїми дітьми, після чого ми з моєю дружиною влаштовуємо собі сієсту, потім я йду в село прогулятися, п’ю ввечері вино та граю зі своїми друзями на гітарі. Бачите — я насолоджуюся життям, — пояснив рибалка.
— Я — випускник Гарварду, — сказав бізнесмен, — я допоможу тобі, ти все робиш неправильно. Ти повинен весь день рибалити і потім купити собі більший човен.
— І що потім? — запитав рибалка.
— Потім ти будеш ловити ще більше риби і зможеш купити собі кілька човнів, навіть кораблів і одного чудового дня в тебе буде ціла флотилія.
— А потім?
— Потім, замість того, щоб продавати рибу посередникові, ти будеш привозити рибу відразу на фабрику, і, збільшивши прибуток, ти відкриєш власну фабрику.
— А потім?
— Потім ти залишиш це богом забуте село й переїдеш у велике місто, і, можливо, одного разу ти зможеш відкрити величезний офіс і бути там директором.
— І скільки все це займе часу?
— Років 15-20.
— І що ж потім?
— А потім, — розсміявся бізнесмен, — а потім, наступить найприємніше. Ти зможеш продати свою фірму за кілька мільйонів і стати дуже багатим.
— А потім?
— Потім ти зможеш перестати працювати, переїдеш у маленьке село на мальовничому узбережжі, будеш спати собі до обіду, трохи рибалити, грати з дітьми, улаштовувати сієсту із дружиною, прогулюватися по селу, пити вино по вечорах і грати зі своїми друзями на гітарі…