І на питання «чи скоро приїдемо в Козятин?» Вдає що дивиться вперед, і каже: «Та вже близько». Загалом такий приблизно діалог.
І ось, під’їжджає автобус до залізничного переїзду і зупиняється хвилин так на 30. А поруч з автобусом гуляють і щипають придорожню траву дві корови, молодий рудий бичок і штук п’ять овець. Дитину цей зоопарк звичайно зацікавив і він почав чергові розпитування – хто це та що вони роблять тут?
Тато відповідає: це корівки, а це овечки, травичку їдять, гуляють. А в автобусі тиша (водій двигун заглушив), і всі пасажири мимоволі слухають. І тут бичок за вікном починає прилаштовуватися до однієї з корів, закидає передні ноги до неї на спину і намагається злигaтися.
Пасажири, застигли в очікуванні, довго чекати не довелося, дзвінкий дитячий голосок запитав:
«Тато, а що вони роблять?» Повисла гнітюча тиша, навіть мухи перестали дзижчати, і тільки через кілька секунд почервонілий від загальної уваги тато зміг видавити: «Дивляться, чи далеко до Козятина».
Вибyх сміху з автобуса напевно було чути і в самому Козятині!