Перший відомий закон, що стосується шуму, було ухвалено в Греції в шостому столітті до нашої ери. Влада міста Сибарис ввела низку заборон, наказавши гончарам, мулярам, ковалям й іншим ремісникам переїхати за межі міських стін.
У 1969 р. ЮНЕСКО ухвалила заяву польського композитора Вітольда Лютославського, яка засуджувала порушення особистих свобод і визнавала за кожною людиною право на тишу. Текст документа містив прохання почати відповідні дослідження, які «допоможуть встановити чіткі норми і покладуть край цьому безправ'ю».
В Україні у статті 24 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зазначено: «У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів».