Тремтячим голосом ти питала у мене: «Мамо, ти ж ніколи мене не залишиш?». Джерело

Ми разом малювали метеликів, прикрашали хату, пекли печиво. Ти так пишалася своєю мамою – красивою, стрункою, молодою.

Ти обіцяла, що виростеш і будеш піклуватися про мене так само трепетно, як я дбала про тебе. Сьогодні моя присутність тебе дратує. Ти злuшся, тому що я стала безпорадною і старою.

У твоєму домі мені більше не раді, ти не можеш дочекатися, коли я піду.

Я більше не відчуваю, що ти мене любиш. Мені здається, що я перетворилася на тягар для тебе. Я завжди поруч, коли потрібна тобі, а ось якщо допомога потрібна мені, ти знаходиш тисячу відмовок.

Мені не хотілося б тебе турбувати, обтяжувати своїми проблемами, але я постаріла, втратила колишню силу, мені самотньо і страшно.

Дуже довгий час я намагалася захищати тебе від своїх проблем і турбот. Але прийшов момент, коли мені стало важко з ними справлятися.

Мені хотілося, щоб ти відчувала себе в безпеці, щоб ти не стикалася зі світом дорослих проблем якомога довше, щоб у тебе було безхмарне дитинство, юність, молодість.

Я ховала свої сльози, роздратування, смуток. Я знала, що одного разу у тебе з’явиться сім’я і твоє життя зміниться. Але я ніколи не думала, що стану тягарем для власної дитини.

Я прошу Бога дати мені здоров’я, щоб я могла подбати про себе сама, не обтяжувала тебе своєю присутністю.

Почуття, що для найближчої і рідної людини ти – тягар, заподіює більше бoлю, ніж будь-яка xвороба. Здається, що разом зі старістю втрачаєш не тільки сили і здоров’я, а й найдорожчих людей.

Вибач за те, що буваю буркотливою, старість і численні xвороби лякають і вибивають з колії. Вибач за те, що можу розплакатися, попросити про допомогу, прийти в гості без запрошення.

Прости мене, якщо я приношу тобі незручності, порушую твої плани, які не вписуються в твоє життя. Мені б дуже хотілося повернути той час, коли я була молодою, красивою, повною сил і енергії. На жаль я не можу. Пишу - ukrainians.today