Перрін Рубі (Perrine Ruby) та його колеги з Ліонського неврологічного дослідницького центру (Франція) дізнавалися, які ділянки мозку відрізняють людей, які згадують свої сновидіння, і які – ні. Вони застосовували позитронно-емісійну томографію (ПЕТ) для вимірювання спонтанної активності мозку 41 добровольців під час неспання і сну.
Добровольців рандомізували на дві групи: 21 учасник, який чудово пам’ятав свої сновидіння після пробудження в середньому 5,2 разу на тиждень вранці, і 20 учасників, які могли згадати в середньому лише 2 сновидіння на місяць. Ті, хто пам’ятав свої сновидіння як під час неспання, так і під час сну, демонстрували сильнішу спонтанну активність мозку в медіальній префронтальній корі (mPFC) і в скронево-тім'яному переході (TPJ) − ділянках мозку, що відповідають за увагу та концентрацію на зовнішніх подразниках.
Підвищена активність у ділянці скронево-тім'яного переходу і медіальній префронтальній корі може сприяти виникненню психічних образів та/або відкладанню сновидінь у пам'яті.
Дослідники зазначили, що через «підвищену активністю в ділянці скронево-тім'яного переходу ці люди сильніше реагують на зовнішні подразники, що сприяє пробудженню протягом ночі, тому ці ділянки можуть сприяти кращому відкладанню сновидінь у пам'яті».