Про творчість
"Більше нічого не вмію, як римувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом – поверхові і ржачні. Але в них завжди є суть".

"Моє головне джерело енергії – слухачі. Буває, виходиш на сцену зовсім розбитий, з високою температурою, а зал починає тобі підспівувати, причому тексти знає краще від мене, – хворобу, як рукою знімає".

"Маю багато кумирів. Схиляю голову перед Клуні. Він такий стриманий. Джеймс Стонтон – чувак, на якого хочеться бути схожим будь-якому нормальному пацану. Він дуже кльово виглядає і б'ється. У музичному плані – таких купу, і більшість із них удвічі молодші за мене".

Про Україну і патріотизм
"Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна".

"Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони".

"Я медичний лікар, лейтенант. Я стою на обліку, і якщо треба буде, звісно, піду! Навіть якщо доведеться варениками по танках кидати! Це моя країна. Це все одно, що будуть ґвалтувати мою жінку, а я буду стояти збоку та спостерігати".

"Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі... Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго – то малюй під лінійку, очисти від іржі... Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких "Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, у принципі, як ті написи".

Про життя і людяність
"Колись мені часто давали поради. Я не прислуховувався, бо був дурний. А тепер не прислуховуюсь, бо вже мудрий. Тоді тратив час на то, щоб обламати собі роги. Тепер змушую себе прислухатися до порад людей, які досягли більше, ніж я".

"Якщо у вас немає гармонії — то беріть гармонь і гармонуйте!"

"Хотіти в цьому світі – взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить. Не розумію тих, хто каже: "О, голова болить" чи "Не знаю, у яких туфлях в театр іти". Брав би мухобійку із другого боку по чолі. Сходіть в "Охматид" і подивіться на тих діток, які ще не прийшли у світ, а вони вже із тих списків викреслені".

Якщо хтось плюнув тобі на плечі, є надія на те, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою.

"Найголовніше — не срати тим, хто навколо тебе".

"Якби нинішній Кузьма побачив тодішнього Кузьму, сказав би: "Хлопець, стисни зуби. Через двадцять років все буде — зашибісь!".

Про жінок та кохання
"Ми любимо один одного і вміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати один одного, але тут же обійняти і поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш – це треба прожити".

Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей.

"Справжнім друзям не забудь, подзвони! Бо добре чи зле, з тобою завжди вони..."

"Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Досить включити фантазію і облаштувати той мінімум, який вже є, щоб відчувати себе краще".

"У мене завжди один і той же стиль: джинси, куртка, спортивне взуття або кросівки. Головне, щоб було легко, зручно. І в повсякденному житті, і на зйомках, і на концертах. Чесно скажу: я жмикрут! Нелегко розлучаюся з грошима, тому що вони мені непросто даються. Для дому та сім'ї не шкода, а для себе, на шмотки – шкода. Що я, нарцис або альфонс, щоб наряджатися?"

"Набагато цікавіше їздити туди, де люди ще не натоптали. Побувавши в Римі, і побачивши Собор Святого Петра, розумієш, що вже нічого крутішого на цій землі нема. Рим – це таке місто, після якого вже перестаєш колекціонувати фотки "я на фоні Оболонської райради" чи "я на фоні Ейфелової вежі". Рим перекреслює все".

Про оптимізм
"Колись Чехов сказав дуже життєву річ: кожна дія, яку ми робимо зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає бажання... А можна засукати рукави і вже зараз починати плекати своє майбутнє!"

"Я впевнений, якщо людина щаслива, вона скрізь знайде привід для гарного настрою. Ось, приміром, ти їдеш на машині, поспішаєш. Тут корова переходить тобі дорогу. Щойно ти під'їхав до неї впритул – скотинка стала, граційно прогнувшись, губки склала і наклала "соковитий ляпас" на твою машину. Замість того, щоб кричати на пастуха, ти радієш. Корівка збагатила землю і твою машину. Яка краса!"

"Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самі проблеми".

Пише - maximum.fm