Ми з Віктором живемо на орендованій квартирі разом із донькою, якій 2 роки.
Чоловік працює адміністратором. Зарплата у нього не дуже велика, вистачає на оплату квартири з комуналкою та продукти. Нових речей ми вже давно не купували, бо бракує грошей, лише доньці іноді, а ще й памперси треба. Часто живемо за кредитні кошти.
Наша донька дуже активна і за нею весь час потрібно дивитись. Мене дуже втомлює догляд за дитиною, тому сил і часу на роботу не лишається. Та й дитину приймуть у садочок лише з трьох років. Якщо я вийду на роботу, хто з нею сидітиме? Свекруха відмовилась категорично, бо у «її віці, діти це важко». Мої батьки далеко живуть.
Ольга Володимирівна часто до нас приходить і каже, що я нічого не роблю. Лише сплю і їм з дитиною. Так скоро перетворююсь на не знати що.
– Я у твоєму віці все встигала в хаті зробити, ще й на роботу ходила. Сина я виховувала сама без чоловіка, і ніхто мені не допомагав. А ти ниєш, що тобі важко вдома з дитиною. Звикла на шиї в мого сина сидіти, от і вигадуєш тепер будь-що, аби на роботу не йти.
Ці докори постійні вже не сила терпіти. Ще й Віктор маму слухається.
– Щось ти, – каже, – вдома засиділась. Пора на роботу виходити.
– А з Даринкою хто буде? – Не розуміла я.
– Шукай онлайн тоді. Мені набридло все на собі тягти. Ти щось геть розлінилась.
– Вона ж в нас дуже активна, ти й сам це знаєш. Я нічого зробити з нею вдома не можу, не те, щоб працювати.
– Це все чергові відмовки. Я грошей більше не даватиму ні на що. Хочеш щось купити – іди й заробляй.
Після цих слів Віктора мені стало дуже образливо. Я завжди старалась, щоб удома був порядок та смачно приготована їжа. І за донькою лише я дивилась. Одягаю, купаю, гуляю, лікую, займаюсь із Даринкою я. Чоловік рідко проявляв ініціативу до спілкування з донькою. Та всіх моїх старань йому замало. Міг би й сам другу роботу знайти, де більша зарплата.
Свекруха лише радіє, що змогла налаштувати Вітю проти мене і ми сваримось.
Я не знаю як вчинити. Терпіти докори не лише Ольги Володимирівни, а ще й чоловіка? Піти від нього й жити самій з дитиною, а за що? Що робити? Порадьте, бо я у відчаї.