– Привіт, так.

– У мене розмова є до тебе.

– Яка?

– Я вaгiтна.

– Роби aбоpт!

– Не можу.

– Чому?

– Це ж наша дитина, Льош!

– А мені то що? Я не буду її виховувати! І у мене інша!

Вона кинула трубку.

Через 5 місяців …

– Дівчино, давайте я вам допоможу!

– Величезне спасибі.

– А де ж ваш чоловік?

– Немає його і не було.

– А як вас звуть?

 
Минуло 5 років …

Як вона мене дістала! Додому зовсім не хочеться! – подумав молодий чоловік сідаючи на лавочку в парку.

Раптом він побачив двох близнюків бігають по парку. А як же моя дитина живе? – несподівано подумав чоловік.

– Мамо! – з цими словами діти кинулися в сторону. І тут він побачив її.

– Привіт

– Здрастуй

– Це мої діти?

– Твої?

Раптом малюки закричали «тато» і кинулися в його сторону. Чоловік був у нестямі від радості. Але діти пробігли повз і повисли на незнайомому чоловікові.

– Люба, а це хто? – запитав він.

– Ніхто, запитав де найближчий магазин.

Після цих слів вона повернулася і пішла вперед.

– Дядя, магазин за рогом, – крикнув один з хлопчаків, йдучи з чоловіком за матір’ю.