13 квітня 2021 року вшановують преподобного Іпатія Чудотворця, ігумена Руфіанского. У цей день моляться святому Іпатію, просячи захистити від хвороб. Святий славився чудесами зцілення, молитвами і лікуванням сліпих.

13 квітня: традиції і звичаї дня

У минулі часи наші предки у ліса відвойовуючи місця під ріллю, займалися підсічно-вогневим землеробством, заснованим на випалюванні лісу і посадці на цьому місці культурних рослин, і називали себе огнищанами. На обраному місці дерева рубали взимку, коли рух соку був припинений. У глухих лісів відвойовували місця не тільки під ріллю, а й під поселення.

Після вирубування дерев розводили вогнище, щоб спалити обрубані гілки і кору, а також випалювали пні перед викорчовуванням. Удобрена деревним попелом земля є особливо родючої і протягом декількох років приносить хороші врожаї. Коли ґрунт виснажувався, хлібороби кидали ділянку і йшли освоювати нові території.

Випалені ділянки називалися вогнищами. Главу родового вогнища звали огнищанин. Згодом огнищани ставали орачами і сіячами. Саме на честь цього способу ведення сільського господарства в селах 13 квітня відзначалося свято, що отримало назву Вогнище.

У цей день наші пращури вшановували вогнище, з вдячністю і любов’ю згадуючи своїх прабатьків, які зуміли знайти і обжити це місце. На грядки або хлібну ниву з печі селяни виносили вугілля і палаючі головешки, щоб земля була родючою і ніщо не шкодило майбутньому врожаю.

Огнищанками називали селянок, що з’явилися на світ в цей день. Іменинниця несла в поле вугілля, взяті з печі, розводила багаття, через яке всі мешканці села стрибали, щоб очиститися. Ще через вогонь протягували борони і сохи – основні сільськогосподарські знаряддя. У таких обрядових вогнищах було прийнято палити зламані і непотрібні речі, тим самим очищаючи житло від всього поганого.

За старих часів була і соха, яку називали огнищева. Вона була з прямим сошником, що дозволяло їй легше стрибати через коріння дерев.