Лукилліан був язичницьким жерцем у період правління римського імператора Авреліана. У старості він переконався в помилковості язичницької релігії, всією душею звернувся до віри в Христа Спасителя і охрестився. Під впливом його проповіді багато язичників стали звертатися до християнства. Тоді юдеї за розповсюдження віри в розіп'ятого ними Христа донесли на Лукилліана голові міста Нікомидії, якого звали Сільван.

Останній став примушувати старого повернутися до своїх обов'язків жреця. За відмову святому Лукилліану зламали щелепи, побили палицями і повісили вниз головою, а потім посадили в темницю, де він зустрів чотирьох юнаків, сповідників Христових: Клавдія, Іпатія, Павла і Діонісія.

Святий Лукилліан переконував їх твердо стояти за віру і не боятися мук. Через деякий час усіх в'язнів привели на суд і потім кинули в розжарену піч, але раптовий дощ погасив полум'я, і святі мученики залишилися неушкодженими. Правитель засудив їх до смертної кари і відправив для виконання вироку до Візантії.

Святі юнаки були усічені мечем, а святий мученик Лукилліан численними цвяхами був прибитий до хреста. Свідком подвигу святих мучеників була свята діва Павла, яка присвятила себе служінню сповідникам Христової віри. Вона приносила їжу в'язням, омивала їхні рани, знаходила необхідні ліки і хоронила тіла мучеників.

Після смерті святого Лукилліана та чотирьох юнаків вона повернулася в Никомидію і продовжувала своє святе служіння. Свята діва була схоплена і кинута в піч, проте силою Божою залишилася неушкодженою. Тоді її відіслали до Візантії, де свята мучениця була усічена мечем.

Джерело:УНІАН