У народі 16 квітня називали не інакше, як частування водяного, Микитин день, водопілля, Микита-криголам, Агафія Криголам. Це свято, навіть, скоріше, обряд, дуже стародавній, що зародився на Русі в період двовір’я. Іноді водопілля називають Переплуття, Днем Водяного, іменинами Водяного або Микитою Водопіллям, але сутність залишається незмінною – в цей день (який за старим стилем припадав на 3 квітня) на Русі шанували пробудження від зимової сплячки Водяного, русалок та всієї водної живності.

Разом з приходом весни і пробудженням природи прокидається від зимової сплячки і Водяний. За довгу холодну зиму дідусь-Водяний ослаб і зголоднів. Прокинувшись, Водяний відразу бажає поживитися чимось, а потім йде оглядати своє водяне царство.

Обряди й традиції дня Микити

У селах на Микиту справляли свято водяного. За повір’ям, цей злий і ворожий людині дух прокидається від зимової сплячки. Голодний і злий, він ламає лід, мучить до смерті дрібну рибу, в той час, як великі рибини самі тікають в інші озера і річки. Тому люди його намагалися всіляко задобрити, щоб влітку він не рвав рибальські сіті, не топив човна, з інших річок приганяв найбільшу рибу, а власної не давав поплисти в інше місце, рятував від бурі рибалок.

Для цього рибалки у циган без торгу купували старого і хворого коня, намагалися за три дні відгодувати його макухою і хлібом. Увечері третього дня в гриву коня вплітали стрічки, його голову мазали медом з сіллю, на шию прив’язували два старих жорна, а ноги сплутуватися мотузками. Рівно опівночі відправлялися до річки і топили коня.