Сьогодні Православна церква вшановує пам’ять преподобного Мартиніана Палестинського – відлюдника і християнського святого. Він почав своє самітницьке життя у віці вісімнадцяти років. Дівчина легкої поведінки на ім’я Зоя намагалася його спокусити. Щоб вистояти перед її напором святий встав в вогонь. Надалі він звернув Зою до Господа і відправив у монастир в Віфлеємі.

Мартиніан зцілилився від опіків і перебрався на безлюдний скелястий острів, де прожив під відкритим небом кілька років. Їжу йому привозив корабельник, для якого він плів кошики. Одного разу на морі трапився сильний шторм. Через буревій розбився корабель, на якому перебувала дівчина Фотинія (Світлана). Її на уламках корабля хвилі принесли до острова, де мешкав Мартиніан. Святий допоміг дівчині вибратися на берег, залишив їй свої хліб і воду, а сам поплив в море. Двоє дельфінів підхопили його і винесли на сушу. З тих пір Мартиніан вирішив мандрувати по світу. У похилому віці він перебрався до Афін, де і помер.

Дівиця Фотинія залишилася жити на острові. Їжу їй привозив корабельник. Вона прожила на самоті 6 років, а потім віддала Богу душу. Тіло її виявив все той же корабельник. Він перевіз його в Кесарію Палестинську, де Фотинію з честю поховали єпископ і клір.

Пам’ять преподобного Мартиніана, Зої і Фотинії святкується в один день.