Різдво Івана Хрестителя, яке Церква східного обряду відзначає 7 липня, - це найбільший з усіх празників св. Івана Хрестителя. Як празник його зачаття, так і цей празник уже був знаний у IV ст.. Науки на цей празник маємо від свв. Івана Золотоустого, Амвросія і Августина. Цей останній у своїй проповіді цього дня каже: «Сьогодні святкуємо день різдва св. Івана. Це - честь, якої не має ні один святий. У всьому християнському світі е назначений і почитаний тільки день Різдва Господа і св. Івана». Св. Августин не згадує тут про празник Різдва Божої Матері, бо в тому часі цього свята ще не було. На християнському Заході празник Різдва св. Івана Предтечі находиться в найдавнішому календарі північноафриканської Церкви з V ст.
За старозавітнім вченням, перед приходом Месії повинен явитись його попередник – предтеча, яким, у відповідності з пророцтвом Малахії (Мал. 4:5), вважається пророк Ілля.
В християнстві вчення про провісника Спасителя-Месії – Ісуса Христа – пов'язане з образом пророка Івана Хрестителя, який відновив і продовжив служіння св. Іллі. Як оповідає Євангеліє, Сам Ісус назвав Івана "Ілля він, що має прийти" (Мт. 11:14).
Коли Івану виповнилось 30 років, він почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі - в околицях ріки Йордан. Він суворо викривав пороки і вади тогочасного суспільства і закликав людей до щирого покаяння і навернення, сповіщаючи про швидке пришестя Месії. Його зовнішній вигляд також відповідав описам вигляду пророка Іллі: він носив одяг з верблюжого волосу, підперезаний шкіряним ременем, а їжею йому служили сарана і дикий мед (Мк. 1:10-16).
Проповідь Івана була - у владі і дарах Святого Духа - настільки сильною і переконливою, що скоро навколо нього стали збиратись учні, які заснували общину його послідовників. Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іван вибрав добре відомий тодішнім іудеям старозавітній обряд хрещення – омиття у воді і занурення у неї (звідси і його ім'я – Хреститель).
Прийняти хрещення від нього прийшов і Ісус з Назарету, про місію і чесноти Якого, як Месії, сповіщав у своїй проповіді Іван (Мт. 3:14-15). Тим самим Іван Предтеча, котрий виконував роль своєрідного з'єднувального "містка" поміж Старим і Новим Завітами, проклав шлях служінню і вченню Ісуса Христа, а затим - діяльності заснованої Ним новозавітньої Вселенської Церкви Сходу і Заходу. Тобто, у такий спосіб шлях до входження у лоно вибраного Божого народу та, відповідно, Господнього благословення і спасіння був відкритий і для представників усіх багаточисельних язичницьких етносів і племен. Щоб таким чином, урешті-решт, змогла отримати "спасіння" певна - знана лише Богом - "повна кількість язичників", починаючи від Близького Сходу "та аж до краю землі" , разом з якими й "весь Ізраїль спасеться" (Рим. 11:11,25,26; Діян. 1:8).
У свято Різдва Івана Хрестителя - за заступництвом цього святого Господнього Предтечі - просімо у всемогутнього й премилосердного Бога, щоб Він обдарував усіх нас тими необхідними ласками, які потребуємо для очищення, освячення і спасіння наших безсмертних душ.
У т. ч., "щоб усі" учні й послідовники Христа "були єдине" (Ін. 17:21), а у різних християнських громадах і спільнотах неодмінно пильнували й належно дбали про постійне відродження, віднову і зростання їхніх членів у дарах і плодах духовних. Аби вони, зокрема, наочно й переконливо проявлялися в їхній "проповіді Євангелія всьому творінню" та свідченні ними Божої любові, величі і слави. Тобто, як наголошував Сам Ісус, цих - правдиво й активно "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм, покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16:15,17,18).
А також, щоби Господь потужно відродив і наділив Свою Христову Церкву цим благословенним і благодатним духом, силою та практично-послідовним служінням свв. пророків Іллі та Івана Хрестителя. Аби неспростовно й успішно викривати і протистояти в суспільстві всілякому ідолопоклонству, збоченню й беззаконню, агресії, нетерпимості й ворожнечі та людиноненависті, будь-якій несправедливості і неправді. Та "щоб навернути серця батьків до дітей [та дітей - до батьків], і непокірних - до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений" (Лк. 1:17). Цього разу - вже для грядущого Другого, у всій Його славі і силі, - тріумфального пришестя на землю Царя царів і Верховного Праведного Судді Ісуса Христа та, відповідно, "перед настанням дня Господнього, великого і страшного" (Мал. 4:5).
Тоді "і буде: всякий, хто [вчасно й у щирому покаянні] прикличе ім'я Господнє, спасеться". Бо тоді Ісус Своїм Святим Духом увійде до його серця й житиме там. Й саме у Церкві Божій і" буде спасіння, як сказав Господь" (Іоїл 2:32). Амінь.