8 квітня відзначаємо Собор архангела Гавриїла, або Благовісника.

В народі вірили, що архангел Гавриїл — володар блискавки. Тому святкували Благовісника — «щоб Гаврило хати не спалив». За стародавнім віруванням, у день Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому після Благовісника кожен день можна сподіватися грому.

В різних місцевостях України збереглося багато легенд про грім і блискавку. Зокрема кажуть, що ці природні явища спричинює Бог, який передає Гаврилові золоті ключі небо відмикати, щоб дощ землю змочив (Чернігівщина).

На Київщині кажуть, що грім і блискавка від того, що архангел Гавриїл сідає на велику хмару верхи і б’є її золотою різкою — для того, щоб земля прокидалася, бо вже весна.

Херсонщина «по-козацьки» пояснює походження грому і блискавки: коли гримить, то це з небесної гармати святий Юрій і архангел Гавриїл стріляють у нечисту силу. Святий Юрій кулі закладає, архангел Гавриїл гніт запалює — від того грім і блискавка.

На Канівщині розповідають, що як гримить, то це Ілля по небі їздить, а блискає, то це Гаврило квіткою махає.

В західноукраїнських легендах Благовісник є володарем сонця. А оскільки сонце найголовніше з усіх небесних світил, то «Благовісник старший від Великодня».

Оскільки в народних легендах Благовісник, або ж архангел Гавриїл, наділені значно більшою силою, ніж йому у християнстві належиться, дослідники — зокрема Олекса Воропай — вважають, що з приходом християнства архангел Гавриїл замінив стародавнього міфічного бога сонця Ярила.

Стародавня київська легенда розповідає, що, коли вдарить перший грім і прокидається земля, ходить Ярило по ночах. Де ступить ногою — ярина виросте, де подивиться у поле — квіти зацвітуть, гляне в ліс — пташки защебечуть, у воду гляне — риба стрепенеться. Як на кого з людей гляне — у того серце коханням спалахне: торкнеться у сні молодого хлопця — кров закипить, дівчину зачепить — як іскра, спалахне.

Наш, український, Ярило ходить пішки в білій кереї з вінком маків і хмелю на голові. В правіій руці він носить серп, а в лівій — сніп жита, пшениці та всякої пашниці. Яр-хміль, або Ярило, — це чоловічий образ весни, пара дівчині-весні. Поетична уява наших предків не допускала самотності навесні, адже у такий веселий час все повинно бути в парі.

Навесні, коли вперше загримить, діти підпирають плота — «щоб спина не боліла».

Господарі в цей день носили в церкву хлібні зерна для посвячення на посів. Вдома ж вони змішували зерна з насінням. Від Благовісника починають сіяти ранні ярі зернові — овес, ячмінь, ярову пшеницю.