«Бабині каші» (8 січня) - свято породіль і повитух. За старим звичаєм, в цей день жінки ходили до повитух та породіль з пирогами. Крім цього, пироги несли до церкви - Богородиці, що викликало гнів і нарікання священнослужителів, які засуджували і забороняли такий звичай, вважаючи його не гідним і несумісним зі святістю Пречистої. Але, незважаючи на заборони, свято продовжували відзначати практично скрізь. Щорічно в день, наступний за Різдвом Христовим, жінки відвідували повитух і породіль, влаштовували застілля, яке іноді починалося ввечері і тривало до ранку, інформує Ukr.Media.

Вранці, 8 січня, повитухи і жінки, які народили в цьому році, збиралися в церкві і перед іконою «Блаженне черево» служили молебень. Після молебню повитухи йшли в гості до породіль, які обдаровували їх грошима і пригощали спеціально приготовленою кашею. Це ритуальне частування і дало назву святу «Бабині каші».

У свято «Бабині каші» воду і крупу для каші набирали о другій годині ночі. Каша могла бути розсипчастою, в’язкою і рідкою (розмазня). Це залежало від кількості рідини в страві. У народній кухні розсипчасту кашу готували з ядриці, а рідку з дрібної або меленої крупи.

З давніх-давен у наших пращурів каша була в пошані. Вона не тільки була улюбленою стравою на кожен день, але і обрядовою стравою. У билинах і казках каша - символ благополуччя і багатства. У Древній Русі називали «кашею» весільний бенкет. Наші прабатьки, укладаючи мирний договір, готували кашу і в знак союзу і дружби їли її разом з колишніми противниками. Звідси і пішов вислів: «З ним каші не звариш».

До повитух ставилися шанобливо, адже, за народними повір’ями, між повивальними бабусями і дітьми, яких вони прийняли, встановлювалися на все життя духовно-родинні стосунки. Повитуха несла відповідальність за прийняту нею дитину, і серед родичів дитини займала почесне місце в обрядах, які належали до важливих подій її життя: хрестини, весілля, проводи в армію.

За народними уявленнями, між Богородицею і повитухою існує особливий зв’язок. Повивальну бабку нерідко називали Соломоніда, Соломія, Соломонія. У християнських легендах так звали жінку, яка допомогла Богоматері під час пологів. На деяких іконах «Різдва Христового» зображена Соломоніда в білому одязі, що збирається омивати Немовля Христа.

Саме цю легендарну бабусю наші пращури вшановували покровителькою всіх акушерських бабусь. За допомогою до неї зверталися породіллі і жінки, які приймають пологи. Вагітні ж молилися до Богородиці, просячи Її допомогти в пошуках гарної повитухи.

Те, що свято породіль і повитух слідує відразу за Різдвом, з особливою силою підкреслює зв’язок Пречистої Діви з повитухами, а також заступництво простим жінкам, а ще вказує на рівність в пологових муках, в радості і болі материнства всіх жінок, включаючи Діву Марію. Це народне свято як би піднімає кожну породіллю та надає факту появи на світ немовляти високий, богоугодний сенс.