Звичайний суботній вечір. Ми провітрили квартиру, та набирали воду в ванну щоб скупати нашу тримісячну донечку. По суботам ми влаштовували великі плавання з кругом малявочці, тому набирали повну ванну.
Пару було забагато, тому в ванній кімнаті ввімкнули електровитяжку. Під час водних процедур, які дитина дуже любила, цього разу вона сильно розплакалась.
Забрали малечу. Починає нявкати кицька не своїм голосом, обезсилено повзати по квартирі і ховатись по закутках і шкафах. Дитина далі починала плакати до судом. Невже такі сильні коліки?
Я не розуміла що ж це коїться. Телефонний дзвінок у ветклініку нічим не допоміг, не знаю чому це прийшло мені в голову, але стукнуло, що кицькі треба глюкоза, розвела воду з цукром і намагалась відпоїти ледь притомну кицьку зі шприца. А дитині дати колікід. В цей момент в мене починають дуже труситись руки.
Амплітуда коливань руки сантиметрів 10. Підкосились ноги, я впала. Чую плач дитини і не можу встати. Паніка. Дуже пити хотілось. В голові темніло. Чоловік пішов мені по воду, впав, його витошнило, ще декілька раз падав. Викликав швидку.
Оскільки в нас в домофона вимкнений звук, чоловік намагався ввімнути і збив слухавку. Тому приїзд швидкої ми так і не почули. Дотягнувши мені склянку води він впав біля кроваті зі словами «нам кінець... а як же малеча?».
Я втрачала свідомість, знову приходила до тями. Одним оком (все плило перед очима) набрала ще раз 103 і просила приїхати. Почула що вже була швидка і не додзвонились. Я попросила знову приїхати.
Зі словами «бубочка повинна жити» - поповзла до дверей на зустріч швидкій. Виповзла на вулицю і дочекалась приїзду. Виявляється я їм тоді зателефонувала 4 рази, але я цього не пам’ятала, побачила вже потім на телефоні. На вулиці почала краще контролювати тіло, але дуже всю трусило.
Нас забрали в лікарню, побрали аналізи, але вони були в нормі. Ніхто не розумів чим ми отруїлись. І лише вдома вже ми зрозуміли чим. Електровитяжка в ванній кімнаті спровокувала зворотню тягу.
І все що відпрацювала газова колонка коли набирали повну ванну води пішло нам у квартиру. Запаху нема ніякого. Це була звичайна, щойно провітрена, зі свіжим, як нам здавалось, повітрям наша безпечна квартира. Повірте, це було дуже страшно!
Страшно, коли тебе «косить», а ти не розумієш причину. Але ми вижили! 18.02.18 ми вижили! Пам‘ятайте! Коли ви вмикаєте будь-які витяжки, повітря висмоктується з вашої квартири.
Витяжка не може створити вакум! Тому повітря десь повинно поповнюватись. І якщо вікна зачинені, а в холодну пору ми часто так робимо, повітря піде або з витяжки ванної кімнати, або з димаря.
Перевірте в себе тягу з димаря при ввімкненій витяжкі і закритих вікнах. Коли вмикаєте витяжку відчиняйте кватирку чи вікно. Адже не одна я так робила, мерзнучи вмикала лише витяжку, але не відчиняла вікно. Зараз у нас є сигналізація чадного газу.
Коли я забуваю відкрити вікно при ввімкненій витяжкі - теж починає показувати рівень чадного газу. Перепитайте знайомих, рідних нехай перевірять в себе тягу при ввімкненій витяжці. Запис створено не для обговорень, а для того, щоб перевірили в себе та в близьких вам людей. Можливо це комусь збереже здоров‘я, а то й життя. Будьте здорові.
P.s. Користуючись нагодою дякую швидкій допомозі, що не проігнорували повторний виклик. Та третій міській лікарні, що дали можливість перебути в них, та надали допомогу.
Nataliia Linchevskaya