13 вересня 2008 року, тобто рівно 10 років ми з Iryna Luchkan взяли шлюб в церкві с. Боброїди. і як пройшли ті 10 років – то певно тілько ми з жінкою можемо десь сидячи вечором на балконі, коли поснуть діти, проаналізувати і поняти чи недаремно ми затіяли то діло. а зараз хочу згадати пару цікавих фактів, бо певно старітиму, забуватиму, а як мої дочки виходитимуть заміж – то відкрию цей пост і може згадаю чуть більше ;)
- перед весіллям я взяв тиждень відпустки, бо тра було шось дома помогти. оскільки новий цегляний туалєт на господарці побудували роком раніше, перед весілля середульшого брата Роман Стадницький, то вже роботи було так, по мєлочі. молодший брат Стадницький Василь був мудріший і робив собі весілля ві Львові в ресторані
- саме свято відбувалося в мене на присілку Лозові, прям на городі поставили палатку і... чекайте, не так. привезли палатку – пили. ставили палатку – пили. привезли столи в палатку - ... ну ви поняли. гуляли - на подвір’ї, пили і їли - в палатці, яка вміщала 220 гостей.
- «шо то за весілля шо було тільки 220 гостей!» - скажете ви. а я вам атвєчу (як каже мій дядько з Ахлємніцкого Павло Кравчук) – то тілько в мене, бо двома тижнями раніше відбулося весілля в Радивилові, де була здебільшого родина Ірини і її гості в кількості 150 чоловік. в мене ж – 220 за столом і ще певно стільки ж вечором запорожцями за брамою.
- точно пам’ятаю що заплатив тоді господині пані Лесі 1200 грн. по 5 грн за гостя. тобто по 1$ за гостя. господиня (поясню для тих хто не дуже в курсі) – то такий глобальний гастроменеджер, яка протягом тижня перед весіллям приїжджала до нас і давала вказівки шо робити нашим локальним господиням (панянкам і сусідкам з хутора) – пекти пляцки, чистити картоплю, варити буряки, чистити сільодку і т. д.
- обережно, наступний пункт не для веганів і вегетаріанців! чоловік пані Лесі, Василь, займався м’ясним на весілля. він уколошкав свиню і теля і розібрав їх десь за півтори, максимум – за дві години. просто луп! – і вжик, вжик, вжик, а сам в той час якусь історію, анекдот, чух-чух, і всьо – ведіть теля. а через два дня, в четвер, привіз повний багажник готового копченого м’ясного. нагадаю, все це входило в 5 грн за людину ;)
- скис 40-літровий баняк фаршу на голубці. хз через шо, просто скис. його викинули псам і котам і зробили новий баняк фаршу. на основі цього факту в Першої сільської збірної появився жарт «На сільському весіллі якшо фарш на голубці скис – то їх всьо равно роблять, але подають як суші»
- після першого столу до мене підійшов батько і такий «Тарас, там... випили 70% всієї горілки. треба їхати десь купувати». ага, в 10 вечора. але тоді була нереальна холодрига. тому всі поголовно пили і танцювали, пили і танцювали. пам’ятаю в сам розгар був танець «голубка», то була певно годинка 1 ночі, якраз починалось нормальне весілля – і почав накрапати дощ. і я подумав «ну всьо, хана. от, бляха, і погуляли». але дощ покрапав-покрапав – і перейшов. а потім в неділю після весілля як зарядив – і йшов майже місяць... а, ну і горілки ми не докупляли – випили всю ту шо купили, а потім ставили на столи ту шо люди принесли ;)
- після весілля ми поклали в банк 6000$. а взимку забрали 3000$. бо поклали в гривнях, а осінь 2008-го, криза і всьо такоє... «ви шо, тлумки, гроші в гривнях тримали?». ага. а де ви були такі мудрі в 2008, га? в той час ше навіть групи «Людоньки, порадьте» не було. і «Варти» тоже
не всьо певно згадав, але таке найяскравіше то ніби не забув. як хто ще хто помнить – пишіть в коментарях або в пп, я добавлю ;)
(фото - наша палатка перед початком забави)