Тернополянці Світлані Іванівні 68 років. Має майже 40 років безперервного трудового стажу. 10 років на пенсії. Отримує – 1347 гривень
Почувши по телевізору, як міністр соціальної політики Андрій Рева заявив, що українці бідно живуть, бо багато їдять, не те, щоб обурилася, швидше образилася. І вирішила розповісти Андрію Олександровичу як насправді живеться пересічному українському пенсіонерові.
«Взимку було трішки легше. – пише вона. – Субсидії були. І зараз є. Але зараз то копійки. Ось і вийшло мені цього місяці за комунальні послуги майже 700 гривень. А пенсія скільки? Ото, Андрію Олександровичу, якщо рахувати вмієте, то рахуйте – половина моєї пенсії уже пішла.
А тепер щодо їсти. Ось люблю хліб. Навіть не те, щоб люблю – не наїдаюся без нього. Щоб не їла, а скибка хліба повинна бути. Скільки там буханка? 9 гривень. Нехай з’їдаю буханець не щодня, нехай уже буде один на два дні. Це вже 135 гривень. А ще до хліба масла хочеться. Скільки там воно? Як яке, але в середньому 30 гривень. Так ось для мене – це дорого. Я спред купую, він дешевший майже удвічі.
А ще, не знаю як там німці, а я люблю чай солодкий. Доводиться і цукор купити. Бачите, Андрію Олександровичу, я ще і не їла практично нічого, а у же половина тих грошей, які залишилися після сплати комунальних послуг, витрачена.
А ще потрібно купити олію, гречку, рис, макарони, яйця. І ще багато чого. Тут про якесь м’ясо чи хоча б рибу говорити не доводиться. І це у мене ще є дача. Тобто я не купую ні бараболі, ні цибулі, ні квасолі і ще багато таких ні… А у кого дачі чи городу нема? Тоді що? А ще мені трішки пощастило. Попри поважний вік я практично здорова жінка. Інколи якийсь валідол куплю і все.
А є ж люди з хронічними хворобами. І витрачають вони на них грошей знову ж таки набагато більше, ніж німці. Можливо аж тепер вас зацікавить як же ми виживаємо у цій державі. За інших не скажу, а мені діти допомагають. І дочка, і син на заробітках давно. Якби не вони, не знаю, як би виживала. А ваші діти, Андрію Олександровичу, також десь у світі копійчину заробляють? Ось таке воно у нас життя, пане міністре.
Я розумію, що все оце, що я тут наговорила, нічого не змінить. Бо ми з вами живемо не лише у різних країнах, а й навіть на різних планетах. І ви поняття не маєте, як насправді нам живеться. Та вас це і не цікавить. Без поваги до вас та інших міністрів, Світлана Олександрівна Бойко»