Люди сходяться до будинку Лесі Бакланової — їй було 19 і вона була стрілцем 92-ї бригади. Коротка стрижка, усмішка та однострій — це фото солдата Лесі. Вона прийшла на контракт у 18 років — у квітні минулого року, встигла повоювати у Мар’їнці.
Від травня цього року, ця зовсім юна дівчинка, на рівні з чоловіками билася з ворогом тут на одній із найнебезпечніших ділянок фронту — це шахта Бутівка. До ворога, від деяких позицій, лише кілька сотень метрів.
“Вона у нас була єдина дівчина і ми всі її просто називали мала, без позивного, без прізвища, без імені, просто мала”, — розповідає заступник командира роти 92 омбр. На це життя у Лесі були великі плани. І головний план – вчитися.
“У понеділок вона повинна була бути на парах в інституті, ми підготували всі документи, 4 дні тому ми сміялися, раділи, жартували”, — продовжує військовий.
У Марківському районі вона стала восьмою загиблою, але в рідному селі Лесі — це перші похорони з війни. У Лесі залишилися батьки та брат. У селі про дівчину тільки світлі згадки — ще ж ніби дитя: любила грати на гітарі, ходити в походи, ганяла на мотоциклі.
Була дуже цілеспрямованою. Останній подарунок побратимів — хлопці купили Лесі білу труну і на руках несуть її через усе село. Прощаються з дівчиною-воїном військовим салютом. Так хочеться, щоб останнім.