На своїй сторінці в Фейсбук Дмитро Чекалкін написав допис. Публікуємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено :

Oleg Helgiv:

Новая реальность украинского суда, которая возникла под давлением офиса президента.

Презумция невиновности в стране, существует только для одного человека – президента Зеленского.

Если он сказал, что Юлия Кузьменко, Рифмастер или любой другой человек виновен – то оправдать и выпустить этого человека из под ареста нельзя.

Иначе виновен будет Зеленский. А он виновен быть не может, потому что у него презумпция.

Володимир Ар’єв:

Нові записи в кабінеті Труби – хрест на правоохоронній системі. Поточний і потенційний очільники ДБР ліплять ротом таке, що НАБУ має виїжджати з сиренами, спецназом і підозрою під житло кожного. Де вони? Нема. Там, де треба нема. Де директор ДБР? На своєму місці. Довольний, зі святами поздоровлений і добре доглянутий.

Суди над звинуваченими у вбивстві Шеремета. Ганьба і договорняк між непрофесійними слідчими, недієздатними прокурорами і безсовісними суддями. Переслідування бойових генералів і захисників України за вигаданими справами, які розвалюються ще на столі у пінкертонів.

Обшуки в партійному офісі і на одеському телеканалі. Лютий треш від ДБР зі спробою знищення бізнесу, що належить політичним конкурентам. І це на фоні повного ігнорування свавілля нових очільників держави і міцно закритих очей на корупцію і розтоптане законодавство.

Що робити?

Можна створити нові структури. Можна написати нові закони. Можна провести ідеальні реформи законодавства для правоохоронців і судів, але:

поки не буде чесного і порядного наповнення для посад суддів, слідчих, прокурорів, детективів, поки в юридичних колах продажність і корумпованість домінують над честю і совістю, змін не буде.

Готувати зміни треба з юридичних вишів і факультетів. Фахових і чесних юристів. Але і у вишах не все гаразд. Тому, цей стан – на роки, хто би не очолював державу.

Різниця між режимами наразі полягає в одному – рухатись поволі вперед чи відновлювати старе і консервувати зло. Якщо спина звикла гнутися – ніхто її не випрямить. Зараз ми підходимо до нового тесту на життєздатність громадян, здорового суспільства, на життєздатність України. І, я бачу, тепер завдання навіть складніше ніж у 2013: з прихованим, гібридним злом боротися важче, ніж з відкритим.

Але доведеться, якщо хочемо йти в напрямку світла.

За матеріалами сторінки в Фейсбук Дмитра Чекалкіна