У ході масових виступів протесту проти жорстоких дій поліції, які тривали наступного дня, внаслідок вибуху кинутої невідомим бомби було вбито вісьмох поліцейських, поранено щонайменше 50, й у перестрілці, що сталася за цим, було поранено щонайменше чотирьох робітників (за деякими даними, до п’ятдесяти убитих і поранених), кілька десятків осіб дістали поранення.
За звинуваченням в організації вибуху восьмеро робітників-анархістів були засуджені до повішення. За пропозицією американських робітників, які намітили свій страйк на 1 травня 1890 р. саме в пам’ять про страчених, Паризький конгрес II Інтернаціоналу (липень 1889) оголосив 1 травня 1890 р. Днем солідарності робітників усього світу і запропонував відзначити його демонстраціями з вимогою 8-годинного робочого дня та іншими соціальними вимогами.
Вперше День міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 р. в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччини, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і деяких інших країнах. Комуністи вперше відзначили 1 травня у 1890 р. у Варшаві.
Упродовж тривалого часу Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби, мав “політичне забарвлення” і відзначався демонстраціями, був прикрашеній портретами політичних діячів, передовиків виробництва, гаслами, закликами, плакатами та діаграмами про досягнення в тій чи іншій галузі народного господарства, науки, культури. Але поступово цей контекст губився.
У Швеції, починаючи з 1 травня 1908 р., в це свято збиралися кошти для боротьби з хворобою робітників — туберкульозом, і тому 1 травня також Міжнародний день білої ромашки.
У радянські часи Першотравень став фактично державним святом. Його любили не стільки за солідарність з робітниками всього світу, скільки за те, що травневі свята і День Перемоги давали можливість і згадати про прекрасні трудові традиції, і про минулу війну, і скопати городи, посадити картоплю, моркву та цибулю.
А ось прагматичні американці 1 травня працюють. Країни Європи теж не згадують американських робітників. Але в Англії 1 травня — вихідний. У 1977 р., коли лейбористська партія була при владі, цей день став державним святом, що викликало у консерваторів шок. “Ну ось, дочекалися: незабаром й у нас буде соціалізм”, — писала лондонська Times.
Сьогодні це свято відзначають у 142 країнах і територіях світу 1 травня або в перший понеділок травня. Для ряду країн традиція збирати людей під прапори профспілок ще збереглася, але в більшості держав це все ж не політичне свято, а саме День праці, яскраве весняне свято, коли організовуються народні гуляння, виступи артистів, ярмарки, мирні ходи і безліч розважальних заходів. А для когось це просто ще один вихідний, протягом якого можна просто відпочити або провести час із сім’єю.
До речі, в деяких країнах (до них відносяться, наприклад, США і Японія) День праці відзначають в інший час. Більш ніж у 80 країнах (включаючи Індію) День праці не відзначають.
Пише - ua.112.ua/