На своїй сторінці в Фейсбук Дмитро Чекалкін написав допис. Публікуємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено :

Гут, Вальдемар, гут!

Російський телеканал купив серіал «Папік» виробництва «Кварталу 95» (не плутати з “бізнесом на крові” й “Липецькою фабрикою”)

– Ползал на коленях?
Валерій Прозапас:
Розумієте, у них все так:
Кричати про “торговлю на крові” – і продавати свої фільми на російські канали.
Закидати “старим політикам” кумовство – і розставляти рідню та бізнес-партнерів на посади.
Розпинатися про нерозкриті справи Майдану – і відпускати портновських суддів та беркутівців.
Проливати сльози над “добровольцям за гратами” – і заарештовувати військових та волонтерів.
Звинувачувати у “продовженні війни” – та ігнорувати її продовження, фактично замовчувати втрати.
Розпинатися про “коррупцію” та олігархів – і запускати в кабінет президента Коломойського.
Анонсувати “кінець бідності” – і не збільшувати пенсії, скорочувати субсидії, згортати децентралізацію.
Обіцяти ріст економіки та робочі місця – і створювати штаби з порятунку промисловості та скорочувати людей.
Поєднувати долларові депозити прем’єра-самоката Гончарука з його одночасною політикою “шкоди економіці від валютних збережень громадян”.
Список нескінченний – бо ми знову в більшовицькій антиутопії, класична орвелловщіна.
Гібридні солдати
Victor Tregubov:
Коли тільки Бузину завалили, я написав, що той, хто подасть це як “вбивство журналіста” – той бреше, бо було це вбивство ворожого бійця-пропагандиста на війні. На мене тоді ще дуже визвірилися, бо ж як так можна, бла-бла-бла.
Але тепер маємо залізне підтвердження того, що наш ворог сприймає ситуацію саме так, а не інакше.
Бо якщо в списки на обмін включені беркутівці, що стріляли в нас, а також терористи, що підірвали 15-річного хлопця, то це означає:
– наш ворог вважає, що ці люди – військові. Його військові.
– наш ворог вважає, що те, що ці люди робили – стрільба по неозброєних та підрив масової акції – це військові дії.
– наш ворог вважає, що ми усі, хто стояв на Майдані чи йшов вулицями Харкова тоді – військові цілі. Включно з неповнолітніми.
І хай дехто хоч баян порве, розповідаючи, що він не військовий, а просто тихо в кабінці займається журналізмом – хай комвзвода це у стіночки розкаже, якщо, звісно, знає бурятську.
Бо якщо ворог вважає, що ти воюєш, то ти воюєш. І якщо тих, хто в тебе стріляє, обмінюють як військовополонених, то ти на війні.
Але тут маємо і інший дискурс. Це означає, що усі ті, хто зараз воює на інший бік, прикриваючись формальною відсутністю зброї, зате наявністю чиновничого портфеля, чи то журналістського посвідчення, чи то єпископської панагії чи то пак ще якогось документального виразу фрази “я в доміке”, насправді, не в доміке. Бо ж наш ворог оголосив, що мирняк теж воює – очевидно, що і з його боку також.
Це відкриває шлях дуже далекоглядним висновкам.