Про фразу "футбол поза політикою"
Я прихильник того, що спорт потрібно обмежити від побічних дій політичних поглядів. Я хочу, щоб спорт був чистим, а в політиці дуже багато бруду. Хочу, щоб спорт був поза всіма цими політичними рухами.
Про відмову одягати футболку з написом "Слава українській армії"
Чому не одягнув? Хочеться, щоб інтрига залишилася і кожен думав в міру своєї розбещеності. Я можу скористатися будь-якою відповіддю, яка мене влаштує. І на цьому всі пояснення закінчаться. Не було розміру, не сподобався сам стиль або колір. Але я частково відповім. Я вважаю, що це була провокація. За три хвилини до виходу на поле нам сказали вийти в цих футболках. Ми заходимо в роздягальню, а футболки лежать.
А якби там було написано в підтримку геїв? Чому я повинен це одягати? Це ще й було незаконно – такі питання потрібно узгоджувати з ФФУ. Є правило ФІФА: не повинно бути ніяких гасел про насильство над людиною і вбивствах. А там було написано "АТО" (насправді не було, – прим.). А в АТО відбувається вбивство людей. Це вже "ні". Частина моїх думок втілилася в дії. І я не одягнув футболку.
Про декомунізацію і перейменування міст
Якби перейменування поліпшило життя населення України... Ось одним словом змінили все наше життя, то я був би "за". Я першим би стояв і говорив: "Нумо швидше це робити – ми станемо кращими". А по суті виходить – лише буква, слово, вивіска. Під нею нічого немає.
І друге – питання ж не в тому, щоб перейменувати, а в що перейменувати. Виникає дуже багато питань. Мені не подобаються назви вулиць Бандери, Шухевича. Ці люди були ворогами, а зараз вони – герої України.
Алея Героїв Небесної Сотні? Загинули люди. Там, де гинуть люди, – горе. Для своїх сімей, яких би вони не дотримувалися поглядів, вони залишаються улюбленими людьми і героями. Але вони загинули явно не за те, що відбувається зараз. Важко судити, як і для чого це все робиться.
Про війну на Донбасі
Найбільше в Україні мене не влаштовує те, що йде війна на Донбасі. Це мене дуже сильно турбує. У кожного своє уявлення про ситуацію в країні, якась інформація. Розуміння, заради чого і заради кого я їду воювати, у кожного своє. Ця ситуація показує, що багато людей, які поїхали туди, давно і сильно шкодують. Ми не шукаємо, хто помиляється і винен. І для однієї сторони, і для іншої – це горе. А ми прагнемо щось комусь довести.
Думаю, що Україна може завершити війну. У кожного є можливості. Як би ми не хотіли не дивитися в минуле – це неприємно і боляче. Але знайти компроміс і вирішити цю проблему мирно Україні під силу.
Є безліч варіантів. Мені важко сказати, як це зробити. Не я розв'язував цю історію, не мені її закінчувати. Вихід може бути тільки один – припинити війну, щоб не гинули люди як з одного, так і з іншого боку. А як воно буде – в складі України Донбас, чи не в складі – це вже відходить на другий план.
Про акцію вболівальників Олімпіка "Гай – сепар"
Візьмемо навіть цих хлопців, які прийшли на стадіон Олімпіка. Не розумію, з якої причини вони називають мене "сепар". Я не образлива людина і не живу думкою інших.
Вони обзивають мене сепар, але де вони бачили мою агітацію про відокремлення Донецька або інші речі, які пов'язували б мене з сепаратистським значенням цього слова? Не думаю, що буду опускатися до того, щоб в суді оскаржувати ці заяви. На паркані теж багато чого написано. Це ж не означає, що так є насправді. У них є своя точка зору. Якщо вони від цього щасливі, то це добре – я приношу людям щастя.
Агресія Росії щодо України? Як же дипломатично відповісти... Я був в Росії і не побачив, що люди хочуть знищити Україну або спричинити, щоб у нас все було погано. Це я так все бачив і спілкувався з людьми. Можливо, я не з тими людьми спілкувався. На верху інші розмови і погляди. Не можу я сказати, що Росія – агресор. Свічку не тримав, як то кажуть. Хто, коли і що нам приніс, не бачив.