Це може і повинно стати твердим уроком! Так починає свій допис у Facebook політик Анатолій Гриценко.

Далі передаємо його слова в оригіналі.

Не лише для Руслана Демченка, який у 2010му особисто готував разом з Рашею зрадницькі Харківські угоди, потім пересидів тихенько лихі часи на різних посадах і тепер очолює Комітет (увага!) з розвідки в статусі першого заступника Секретаря РНБО та ще й обізнаний, за посадою, в таємних операціях українських спецслужб, про які потім чомусь стає відомо ворогу, і важливі операції в самий критичний момент – чомусь зриваються.

Не лише для Володимира Литвина, до речі, Академіка НАНУ і Героя України, який проламуючи на догоду Раші зрадницькі Харківські угоди у 2010му, грубо порушив Закон про Регламент ВР, проводячи засідання парламенту, коли на табло реєстрації висвітлилося лише 216 депутатів – менше кворуму в 226; який теж тихенько пересидів лихі часи й тепер осмілився балотуватися на високий пост ректора КНУ імені Шевченка.
Я зараз говорю про щойно порушену СБУ справу про державну зраду за фактами підготовки, підписання і ратифікації Харківських угод. Правильно, що порушили. Важливо не зупинитися на півшляху – довести справу до кінця. Відповідальність має прізвища – і ці прізвища не лише мені, вони всім, у тч слідчим, відомі.

Але – це далеко не все. Ще більш кричущими були порушення Закону, в тч Основного Закону, при підготовці, підписанні й дальшому впровадженні зрадницьких Мінських угод (перших) 5 вересня 2014 року. Тут теж відповідальність має прізвища – і ці прізвища відомі, я їх Вам теж назву.

Петро Порошенко – тоді Президент та ще й юридичною освітою, який у 2014му свідомо вийшов за межі Конституції і межі президентських повноважень у парламентсько-президентській державі: самочинно підготував і підписав з Путіним Мінські угоди, які передбачають (увага!) зміну Конституції України з фіксацією в ній на постійній основі “особливого статусу” для окупованих Рашею територій, а також повну й безумовну амністію для всіх, в тч тих, хто вбивав і катував, що також суперечить Законам України; який проламував у парламенті прийняття цих двох зрадницьких Законів, будучи безпосередньо свідком і співучасником грубого порушення Закону про регламент ВР, і попри це – поставив свій підпис під Законом про “особливий статус”, хоча мав його завернути назад у Раду. Порошенко, який швидко оговтався і знову зараз на коні, на кожному ефірі волає про зраду й подає себе найпершим патріотом-державником.

Олександр Турчинов – тоді спікер парламенту, проламуючи у 2014му разом з Порошенком реалізацію зрадницьких Мінських угод, свідомо пішов на грубі порушення Закону про регламент ВР; по-перше, – він наказав зробити прийняття Законів повністю закритим, усю пресу з Ради вигнали (такого не було НІКОЛИ), по-друге, – він провів голосування повністю втемну, без фіксації результатів голосування (табло було виключене) і без передбаченої Регламентом лічильної комісії (такого теж не було НІКОЛИ), по-третє – він поставив свій підпис під Законом про “особливий статус”, хоча не мав такого права, оскільки після грубих порушень процедури одразу ж був зареєстрований проет Постанови про нейприйнятність таким чином прийнятого Закону (автори Гриценко, Доній, Канівець, Одарченко і Яворівський), але всупереч Закону Турчинов відмовився ставити наш проект на голосування. Замість тюрми, Порошенко посадив Турчинова в крісло Секретаря РНБО, потім взяв до себе в партію начальником виборчого штабу й зараз вони разом готують (не смійтеся) повернення Порошенка на Банкову.