З патріотичними піснями та українськими прапорами учасники забігу пам'яті рушають зі старту. Дистанція символічна – 5 кілометрів. А на футболці кожного учасника – ім'я воїна, життя якого обірвалось на Донбасі. Аби кожного вшанувати поіменно.
Микола прийшов підтримати учасників акції. І сам хотів бігти, але без супроводу дорослих не дозволили. Його батько трагічно загинув на війні 2 роки тому. Хлопець розповідає: проводив з ним ледь не увесь вільний час. Сумував, коли той пішов на війну. З нетерпінням чекав повернення.
Ми дуже любили разом войнушки на ноутбуці грати, ми кожного разу проходили нові місії. Я б все зробив, щоб його вернуть, – згадує Микола Шамшур, син загиблого військового.
І хоч Миколу на старт без дорослих не впустили, у пам'ять про його батька біг дистанцію військовий, який повернувся з фронту. "Ми з сином вирішили підтримати сім'ї, підтримати всіх. Заради чого – показати, що це все було не дарма", – наголосив демобілізований військовий Євген Дерій. Євген побіг дистанцію з батьком, бо з власного досвіду знає, як це – щодня чекати дзвінка з передової та повернення тата додому.
Дуже сумував, мені його не вистачало, ну все таки ж повернувся. Хотів, щоб побистріше вернувся, щоб рік швидше пройшов, – згадує учасник забігу Євген Дерій.
І хоч участь у забігу могли взяти всі охочі, дистанцію долали здебільшого ті, хто знає про війну не з розповідей чи телебачення. Це демобілізовані військові, волонтери та близькі загиблих героїв. Біг і журналіст 24 каналу Олексій Годзенко. Його родину війна не оминула. Під Зайцевим у березні 2016 року загинув його батько. Тому, хоч і ніколи не займався бігом, вирішив долати дистанцію.
Це всього 5 кілометрів, я розумів, що я не вмру. Доповзу, але не вмру, як і виявилось, проте можливо таким чином у мене вийде в чергово звернути увагу на наших загиблих героїв, на наших воїнів, які воюють на Сході, – зазначив учасник забігу Олексій Годзенко.
У Києві забіг пам'яті ветеранські організації влаштували вперше. А ідею запозичили у США. Там у пам'ять героїв бігають дистанції на тисячі миль вже понад 10 років. А започаткував акцію батько загиблого військового Джордж Латс. Розповідає: у першому забігу підтримки брали участь лише 6 людей.
Ми взяли кількість загиблих американських військовослужбовців за певний період часу. І на основі цієї кількості встановили дистанцію. Якщо взяти нашу країну від одного узбережжя до іншого, це приблизно три тисячі миль. На той момент втрати становили 3 тисячі 800 військовослужбовців. Ми хотіли кожного з них згадати, і за кожного загиблого потрібно було пробігти одну милю, – розповів засновник забігу у США Джордж Латс.
Тепер ветеранські організації хочуть щороку влаштовувати забіг пам'яті, а також долучити до ініціативи і інші міста України. Аби жодне ім'я українського воїна, який загинув за свободу України, не було забутим.