Коли я читала його текст, жодного разу не прозвучав у мене в голові голос автора. Бо я не можу накласти термінологію тексту на лексику, яку зазвичай вживає Святослав Іванович.
Друге, що напружує – десь вже я це читала і чула. Згадала. Так формулювали одну зі своїх вимог до Антикорупційного суду наші західні партнери. Це була їх вимога – добір суддів треба доручити міжнародним експертам та громадським активістам. Всі інші гасла були відпрацьовані ще у 2014-2015 роках. Частина виявилась утопічними в українських реаліях, як скажімо, оновлення всього складу судової влади.
Всі, хто про це заявляють, в тому числі і Святослав Іванович, не спромоглись запропонувати законодавчий механізм – як це зробити. Як це зробити так, щоб Європейський суд не поновив всіх звільнених?
А те, що він запропонував для відбору суддів, це вдала корупційна схема. Бо під красивими словами “люди, яким довіряє суспільство” ховається абсолютна відсутність механізму визначення як і кому воно довіряє і хто має право це визначати. Тут і ховається диявол. А поговорити – це всі можуть.
Анна Маляр