Поставити щось інше відмовились, мовляв грає і на вулицю. Матюкнувся, каюсь, пішов.

Перейшов у сусідній заклад, «Sandwich bar FreshLine» – треба ж поснідати. Знову, московська, низькопробна попса.

Питаю дівчину за баром, чи не можна щось інше ставити? Відповідь мене збісила – це музика з мого телефону, а українську я ненавид…. Я навіть не дослухав.

Можливо ця дата, 18 лютого, так на мене болісно впливає.

За годину я йтиму з друзями та побратимами місцями, де гинули наші товариші, а ми билися, щоб і ця дівчинка з кафе мала Державу та права.

Висновок один: нам ще довго працювати, щоб вибороти вплив руського світу.

Торгівля з окупантом припиниться тоді, коли ми самі, свідомо перестанемо вживати його продукцію. Зокрема культурну. Пише - lisovasotnya.com