12 липня у Польщі відбулися президентські вибори, за перемогу на яких змагалися Анджей Дуда і Рафал Тшасковський.
Екзит-поли показали, що чинний глава держави залишиться на посаді, а невдовзі стали відомі результати виборів, згідно з якими Дуда переміг з результатом у 51,03% голосів.
Це той самий президент, до якого звикли за п’ять років. Але чи не змінилося щось у ньому настільки, що найближчим сусідам потрібно готуватися до “шторму”?
Хто такий Анджей Дуда
Польський юрист, доктор права Анджей Дуда розпочав свою політичну кар’єру у 2006 році, коли йому випала можливість працювати заступником держсекретаря у Міністерстві юстиції. З 2008 до 2010 року був статс-секретарем у канцелярії президента Польщі Леха Качинського.
Після цього вирішив заявити про себе на політичній арені і спробував стати мером міста Краків, проте ідея не вдалася. Та вже у 2011 року він був обраний до Сейму Польщі, де працював до 2014 року.
У 2015 році Дуда вирішив поборотися за посаду президента країни. Його опонентом був тодішній президент Польщі Броніслав Комаровський.
Тоді він заявляв, що основою його політики стануть позитивні зміни в країні. Крім того, тоді ще кандидат у президенти обіцяв зменшити агресивність влади та виступав проти політики РФ через те, що вона анексувала Крим та почала збройний конфлікт на Донбасі, і вважав, що з Росією не потрібно домовлятися будь-якою ціною.
У другому турі за Дуду віддали голоси 51,55% виборців, а 6 серпня 2015 року він почав виконувати обов’язки глави держави.
Попри заяви про менш агресивну політику, одними з перших рішень новообраного президента стали реформа Конституційного суду і закон про ЗМІ.
Про реформування Конституційного суду Польщі стало відомо у грудні 2015 року. Зокрема, пропонувалося змінити систему призначення суддів. Багатьом не сподобалася ініціатива глави держави, що призвело до масових мітингів, на яких президента звинувачували у нібито порушенні закону.
Інший резонанс у суспільстві викликав так званий закон про ЗМІ, адже він посилював контроль над державними медіа. За словами Дуди, це було зроблено заради забезпечення їхньої надійності та об’єктивності.
Однак дуже швидко закон розкритикували не лише в Польщі, але й за її межами. Його критикували в Європейському мовному союзі, Асоціації європейських журналістів та ОБСЄ, а Німеччина навіть пропонувала ЄС накласти санкції на країну.
Та попри критику Дуда мав досить високу підтримку громадян. Через рік після обрання на посаду рівень довіри до нього становив 54%.
Зовнішня політики у президента Польщі була переважно доброзичливою, однак і на міжнародній арені не обійшлося без конфліктів.
Відносини з Україною
Анджей Дуда тяжіє до того, щоб зберігати дружні відносини з Україною. І йому не важливо, хто “за кермом”.
– Історичні питання у відносинах з Україною відіграють важливу роль для партії Право і справедливість і виборців Анджея Дуди. Акцент на цій темі напевно збережеться.
Водночас, безумовно, Дуда також продовжить участь у проекті ЄС Східне партнерство, в якому Україна відіграє важливу роль, – висловив свою думку виданню Нова Польща член аналітичного центру Ягеллонський клуб Анджей Когут.
Спільні лінії Польща та Україна знаходять у кількох питаннях. Зокрема, у засудженні агресії РФ, адже Польща чудово розуміє, що наша країна захищає не лише себе, але й всю Європу від Росії.
У коментарі Фактам ICTV політолог Ігор Рейтерович заявив, що найближчим часом відносини України і Польщі залишатимуться стабільними, з невеликими зрушеннями у вирішенні окремих питань.
– В найближчій перспективі кардинальних змін у відносинах України та Польщі не відбудеться. Ту політику, яку Дуда проводив до цього, продовжать. У нас відносини будуть достатньо оптимістичними, адже кроки до вирішення тих спірних питань, які виникали між країнами, вже зробили.
Також те, що безумовно позитивно впливатиме на наші відносини це те, що Польща станом на сьогодні є основним стратегічним союзником США у Європі, як у військово-промисловій, так і в економічній сферах, – вважає політолог.
Звичайно, питання заробітчан залишатиметься актуальним у часи пандемії як для України, яка почала звертати на них більшу увагу, так і для Польщі, яка багато в чому від них залежить. І на цьому тлі ситуація для трудових мігрантів може лише покращитися. Зараз в їхніх руках – домогтися кращих умов під час поїздок на заробітки. – Питання наших заробітчан, їхній захист, також може бути одним з пріоритетів, як України, так і Польщі, адже вона також потребує наших робочих рук. Тобто вони шукатимуть якісь нові механізми для цього, а ми, відповідно, повинні отримати певну вигоду як в контексті захисту наших громадян, так і в контексті певного економічного зиску. Умови для заробітчан повинні стати кращими. Наша влада все ж почала про них думати і Польща зацікавлена в українських заробітчанах навіть більше, ніж раніше. Це шанс отримати кращі умови: кращу заробітну платню, кращий соціальний захист, – розповідає Рейтерович. Не залишаться без уваги й історичні питання, в яких Україна і Польща далеко не завжди погоджувалися. У 2018 році проблемою стало ухвалення Сеймом проекту закону про Інститут національної пам’яті Польщі. І все б нічого, але він передбачав кримінальну відповідальність за заперечення “злочинів українських націоналістів” проти поляків та забороняв проповідування ідеології Степана Бандери. І Анджей Дуда підписав цей закон без жодних змін до нього, на який Україна, звичайно, негативно відреагувала.
