Напередодні нормандської зустрічі в Парижі прес-секретар Президента Юлія Мендель зробила заяву у соєму фейсбуці:

«Нормандська зустріч» – це можливість змусити гармати замовкнути

Дуже шкода усвідомлювати, що протягом перших п’яти – уявіть, п’яти (!) – років війни сили, які керували Україною, забули про те, що найважливіша цінність – людське життя. У цій війні вже загинуло 13 тисяч людей! Щоб її зупинити – треба говорити. Пам’ятаєте фразу «Поки говорять дипломати – гармати мовчать»? «Нормандська зустріч» 9 грудня – це можливість змусити гармати замовкнути. Ніщо інше поки не діє.
Тобто Нормандський формат – одна з перемог у досягненні миру. Тому що без нього немає можливості говорити, а, відтак, – і можливості зрозуміти, як рухатися далі.

Перші три кроки, які підніме Президент Зеленський на зустрічі в Парижі: терміни і умови повернення полонених українців, справжнє, а не “фейкове” припинення вогню, і, звісно, виведення чужих військ і бандформувань з території Донбасу. Перші два питання безпосередньо стосуються людського життя, а тому вони найважливіші. Останнє – умова для проведення виборів на Донбасі. Їх проведення, в рамках виборів по всій території України, може відбутися тільки коли там не буде чужих військ та незаконних збройних формувань. Так говорить Закон України і проста логіка: не зможуть на Донбас зайти українські партії, не зможуть там бути міжнародні спостерігачі, не зможуть люди проголосувати відкрито і незаангажовано під дулом автоматів. Спочатку – наш кордон, потім – вибори, адже це наші території, а місцеві вибори проходитимуть по всій Україні.

Ми в складній ситуації, але ми летимо в Париж з дуже сильною позицією. У нас є сильні союзники – Німеччина і Франція, у нас є підтримка на міжнародній арені, серед іншого і від США та Великої Британії. Але найважливіший наш союзник – це український народ, який хоче закінчення війни.

Так, 10 грудня війна на Донбасі не закінчиться, це правда. Завищені очікування від «Норманді», як її вже охрестили в народі, можуть принести післясмак розчарування.

Але згадайте: за останні три роки прогресу в закінченні війни майже не було. Ми просто кожен день поповнювали архіви статистики обстрілів, поранених і вбитих. При цьому багато сил всередині країни готові підривати зусилля щодо досягнення миру заради своїх політичних рейтингів. Насамперед це не по-людськи. Можливо, це політика, але це не має нічого спільного з лідерством.

Коли сьогодні скепсис і страхи виводять людей на мітинги проти вигаданої «капітуляції», давайте остудимо запал і згадаємо, що всі мирні ініціативи Володимира Зеленського супроводжувалися протестними акціями. Спочатку були сумніви щодо можливості відбудувати міст в Станиці Луганській. Але ось 20 листопада Президент Зеленський відкрив його на два дні раніше запланованої дати. «Зради» на підставі дезінформації та маніпуляцій з приводу розведення військ в трьох точках теж було чимало. Але після цього відбувається розведення по обидва боки, прибирають фортифікаційні споруди і розміновують територію, там немає обстрілів, ніхто не гине. Місцеві мешканці вперше за останні роки відчули, що є життя без війни.

А ще ніхто не вірив, що Зеленському вдасться повернути Сенцова, Кольченка, наших моряків, захоплених в листопаді торік. Але 7 вересня вони нарешті обійняли своїх рідних.