Згідно з літописними згадками, перехід до нової релігії був кривавим і жорстоким, адже далеко не всі язичники (яких довгий час підтримував Володимир) були готові попрощатися зі своїми віруваннями.

З початку ХІ століття Русь стала однією з найвпливовіших держав на європейському континенті. Релігійна реформа послужила зміцненню князівської влади.

Тим часом до заснування “третього Риму” – Москви – залишалося більше 100 років.

Окупація Київської митрополії

Після розпаду Русі на князівства і активізації країн-сусідів українські землі надовго залишаються без державності, проте традиції, мова і релігія залишалися недоторканими.

Центр православ’я залишався у Києві, де ще з княжих часів було зведено десятки храмів. Більш того, православні церкви стали навчати – перші книги, надруковані в Україні, були саме богословськими. Освіта поширювалася завдяки храмам, ченцям і богослужінням.

– Перелом відбувся в 1686 році, коли потужну Київську митрополію захопила Московська Патріархія.

Вже в 1695 році всі українські церкви вимушено перейшли на московський лад, а видання богословських книг українською мовою (того часу) стало незаконним.

Процес русифікації української церкви затягнувся на століття, що лише підкреслювало цілеспрямовану політику російських царів у релігійному питанні.

З роками Українська православна церква (як і мова, культура, освіта) все більше втрачала свої позиції, і, на думку деяких істориків, ставала “неповноцінною”.

Лавра як символ проросійських впливів

Після відновлення української незалежності у 1991 році постало питання утвердження Української Автокефальної церкви. Тоді між Москвою і Києвом був добре налагоджений діалог, проте перший президент Росії Борис Єльцин не збирався віддавати Лавру Київському патріархату.

У 1992 році відбувається резонансна подія – Києво-Печерську лавру шляхом рекету захоплюють десятки московських священнослужителів під захистом бійців ОМОНу.

– Києво-Печерська лавра є однією з найбільших православних святинь в Україні. За часів Русі вона була визнаним оплотом православ’я, а в 1592 році отримала ставропігію, тобто підпорядкування безпосередньо Константинопольському патріарху, – розповів отець Ярослав.

Він також висловив думку, що існування православних церков різних юрисдикцій в одній державі – це ненормально.

– Оскільки Лавра – це не просто храм, а справжній музейний комплекс, велике значення має і ідейний сенс. Так, відвідувачі неодноразово повідомляли про наявність проросійського “порядку денного”.

Зокрема, йдеться про пропаганду радянських та імперських ідей під час екскурсій, – поділився отець.

Томос наш

Згідно з останніми оцінками, православними себе вважають 79,3% громадян України.

Незважаючи на велику історію християнства на українських землях, після 1991 року православна церква перебувала в тіні РПЦ. Ситуація змінилася після надання Україні Томосу в січні 2019 року.

– Томос – указ про офіційне визнання, надання автокефалії для церкви. Українська церква на чолі з митрополитом Епіфанієм отримала томос від Патріарха Варфоломія, – розповідає отець Ярослав.

Її представники всіляко відтягували процес надання Томосу, а коли це сталося – відмовилися визнавати автокефалію ПЦУ.

– Через певну необізнаність багато вірян думає, що російська церква – більш канонічна за українську. Однак це – проста маніпуляція. Патріарх Кирило не любить про це говорити, проте якраз російська церква Томосу ніколи не отримувала, – підкреслив отець Ярослав.

З історичної точки зору, це було не надання, а відновлення Томосу, який Православна українська церква вже мала.

– Важливо зрозуміти, що російська церква нас ніколи не визнає, адже це буде для них повною ідеологічною поразкою.

Спільне свято?

Велике свято хрещення Київської Русі також святкуватимуть і російські священнослужителі.

Однак для України це свято про відчуття спадкоємності понад тисячолітньої історії державності, про прийняття ролі Києва, збереження і повагу до традицій.

День хрещення Київської Русі-України – велике свято соборності і символ єднання для всіх українців.

Наталка Тарчевська