Практично усі знають, що на Різдво треба вітатися «Христос народився! Славімо Його!», а на Великдень – «Христос воскрес! Воістину воскрес!», хоч іноді і плутаються, пише ZAXID.NET.
Як правильно вітатися і, головне – доки ці вітання актуальні і доречні?
Вітаймося правильно
Традиційне християнське привітання «Слава Ісусу Христу!» змінюється двічі на рік – на різдвяні та великодні свята. Від 7 січня до 14 лютого включно доречно вітатись «Христос народився!» – і відповідати «Славімо його!». Від Стрітення (15 лютого), і до Великодня знову вітаються «Слава Ісусу Христу!». Від Великодня і до середи перед Вознесінням включно (Вознесіння завжди припадає на четвер) святкове привітання змінюється на «Христос воскрес!». На Вознесіння вірячи знов повертаються до звичайного «Слава Ісусу Христу!».
За галицькою традицією, для свята Водохреща (19 січня) існує особлива форма вітання «Христос хрещається!». Відповідають на це «У ріці Йордані». Хоча це привітання актуально протягом самого дня свята, починають так вітатись ще ввечері напередодні.
У підсумку, 40 днів у році християни мали б казати «Христос воскрес!», 38 днів – «Христос народився!», один день – «Христос хрещається!». Решта 286 днів у році (287, якщо рік високосний) відведено для «Слава Ісусу Христу!». Хоча більшість українців, звичайно, у повсякденному мовленні перестають вживати християнські привітання через три-чотири дні після завершення основної фази свят.
Слава – кому?
Короткою формою відповіді на етикетну форму «Слава Ісусу Христу!» є «Слава навіки!». Хоча оптимальним священики називають повніший вираз «Слава навіки Богу!». Інколи така відповідь може доповнюватись «Слава навіки Богу святому!».
У розмовній мові трапляється також звертання «Слава Йсу!», але це пов’язано лише з мовними особливостями регіону.
Родився, народився чи pождається?
Під час різдвяних свят можна почути кілька версій привітання, де Христос «родився», «наpодився», «pождається» або «ся pождає». Загалом, ці відмінності пояснюються місцевими звичаями регіону чи навіть конкретної парафії.
«Це переважно місцеві звичаї: в Дрогобичі можуть вітатись так, а в Стрию – інакше. Це, в свою чергу, може бути пов’язано з тим, як це священик робить у церкві. Але казати, що правильна форма є саме така, а не інакша – не вірно. Це синонімічні форми», – вважає викладач Українського католицького університету отець Павло Худ.
Існує також пояснення, що форма «наpодився», як дієслово доконаної форми, вживається як констатація факту історичного наpодження Христа, що тільки частково відповідає християнському віровченню. «Pождається» вказує, що це наpодження триває у часі.
«Христос pождається – це більше богословське поняття, яке означає, що він має постійно оновлюватись в наших серцях. Так свята постійно повторюються, наштовхуючи нас на думку, що ми маємо рости духовно», – каже отець Олег Ладнюк, директор львівської гімназії блаженного Климентія Шептицького.
А на Великдень?
Традиційним великоднім привітанням є «Христос воскрес!». Відповідати слід «Воістину воскрес!». Зрідка ще вживається церковнослов’янська форма «Христос воскрєсє».
Які ще варіанти?
Існує привітання «Христос між нами!» (або «Христос посеред нас!»), відповіддю на нього «Є і буде». Проте зараз це вітання вкрай рідко вживається, переважно лише серед священиків. Воно не має жодної прив’язки до календаря і може вживатись протягом всього року. У латинській традиції характерним також є привітання «Мир тобі».
«Жодне привітання не регулюється канонічно, це, швидше, звичаєва річ. Щоб воно регулювалось, і через це говорили: якщо ти не привітаєшся так, то матимеш покарання – ні, такого нема», – пояснює отець Павло Худ з УКУ.