Треті роковини …

Присвячується моєму сину-Янголу…

Євген Хоменко 25.05.1997 – 20.04.2018

– Я навчила тебе любити Україну, ти навчив мене її захищати !

“В моїй країні вороги лютують

І десь на Сході нас боронять нашії сини..

Безщадно з ворогом воюють !

Вони пішли туди не за звання..заради нас,

Щоб ми щоденно зустрічали ранки.

Мій СИН там був,

Його коротке – МАМ, хто, якщо не Я?!

Назавжди в моїй пам’яті застрягло..

Прийшов той чорний час,

Коли душа його у небо полетіла

Лелекою сумною..Боже, як болить !

Та біль, що назавжди тепер зі мною – не покине..

І кожен мій прожитий день і рік,

Зближає з сином нашу зустріч…

ТИ в серці моєм, ЛЮБИЙ, НАЗАВЖДИ”

Люблю тебе, моє сонечко..мама скучила

Дякую за такі короткі 20 років материнського щастя

Тетяна Звягінцева

, мати

Він був “душею компанії”, ніколи не мав недругів і ворогів..!

Євгеній Хоменко

«Подгон»

25 травня 1997 р., м. Вільногірськ, Дніпропетровська область – 20 квітня 2018 р. (помер від поранень).

Старший навідник Окремий загін спеціального призначення ”А z oв”, #Східне_ОТО_НГУ.

Зазнав важкого осколкового поранення голови внаслідок вибуху снаряду в с. Павлопіль у Приазов’ї.

З мобільного шпиталю у стані коми 19 квітня доставлений в лікарню імені Мечникова, м. Дніпро.

Лікарі констатували загибель мозку, але намагалися врятувати хлопця, операція тривала 20 годин.

Помер вранці 20 квітня.

Залишились батьки та брат.

22 квітня похований в рідному Вільногірськ.

Вічна Память!

Царство Небесне захиснику Батьківщини!