Винесення резолюції Європарламентом щодо ситуації в окупованих водах має таке ж історичне значення, як прийняття Резолюції ГА ООН «Про територіальну цілісность України» в 2014 році. Представник МЗС РФ Марія Захарова встигла охрестити це рішення не більше ніж “пропагандистської картою Заходу”.
Про що свідчить істерика Кремля?
По перше. Прийнята без додаткового голосування резолюція – це підготовка до посилення санкційних дій ЄС і відповідь на спроби Москви відсунути ухвалення «санкционного пакету» в грудні нинішнього року.
По-друге. Фронт боротьби з Росією істотно розширюється, і тепер буде охоплювати морську сферу. Саме тому так нервує Кремль. Тому так Росія наполягає на своїй винятковій ролі в Чорноморському регіоні, в забезпеченні безпеки мореплавства і судноплаванія, природно, з використанням військового компонента.
По-третє. ЄС заявляє, що Азовське і Чорне моря – європейські. Тобто Європа не допустить рекету в цьому театрі.
По-четверте. Тема анексії Криму формалізована в документі, що тільки посилить позиції України в Морському Трибуналі, де наша країна бореться за визнання окупованих морських вод територіальною юрисдикцією України і вимагає від РФ відшкодування збитків.
Це підмога до того, що ЄС без доказів і фактажу ніколи не приймав рішень. Вони завжди зважені, а іноді навіть затягнуті за часом так як Європа любить перестраховуватися і перевіряти ще раз.
У зв’язку з цим судоми російського МЗС і заяви про відсутність фактологічної бази злочинних дій Кремля не більше ніж дурниця і спроба виправдатися.
У п’ятих. Маски з агресора зірвані, їх справжня мета по захопленню Приазов’я і перетворення Керч-Єнікальського каналу в подобу Босфорського з російськими правилами і контролем викрита і задокументована.
Ну і нарешті. Чи є це рішення достатнім чи ні, але саме воно стане фундаментальним в остаточній ізоляції Росії та примусі її до миру невійськовим способом. Сподіватимемося.
Дмитрий Тымчук