І ось одного разу тато поїхав у відрядження і більше до нас не повернувся. Мама, все моє подальше життя у всьому винила мене, що це я винна в тому, що батько пішов від неї. Ночами я плакала і кликала тата, за що мама мене часто бuла.
Коли я пішла в школу, але друзів у мене не було, я ходила, як убога, на мені була форма, яку мама знайшла в сміттєвому баку, вона мені сказала:
«На, носи, тобі піде, мені потрібно влаштовувати своє життя, а на тебе у мене грошей немає».
Я сама випрала і погладила форму, зашила її і потім цю форму я носила до 5 класу. Потім сусідка віддала мені форму своєї дочки, так як вона закінчила школу, і я носила її до 10 класу.
Взуття носила по кілька років, тиснулu пальці і ходила, хоча мені було дуже боляче. Школу закінчила із золотою медаллю і вступила до університету, на бюджетне відділення. В університеті у мене теж не було друзів, я доношувала то, що мені давали дівчата.
І ось одного разу я познайомилася з хлопцем, який уже закінчував університет, звали його Анатолій, ми почали зустрічатися, і він мене повів знайомити зі своїми батьками.
Мені було дуже соромно, через заштопану спідницю, за маленьке взуття, я боялася, що вони мене не візьмуть в свою сім’ю. Але моя свекруха Поліна Андріївна і свекор Василь Петрович прийняли мене в свою сім’ю, як рідну.
На весілля подарували нам будинок, чоловіка після закінчення університету свекор забрав до себе на фірму, зарплата була хороша і я почала купувати собі речі, але тільки в разі потреби.
Тоді свекруха взяла мене за руку, повела в магазин і купила мені все, що мені потрібно було: одяг, косметику, нuжню бiлuзну, коротше все, на що у мене практично не вистачало грошей.
Моя мати, коли дізналася, що я вийшла заміж, і що у мене все добре, то тут же прибігла і стала вимагати, щоб я її утримувала, і в цей час до мене прийшла моя свекруха, а свекруха у мене жінка спокійна, якщо її не чіпати.
А тут вона заходить і чує, як мене моя мати принижує, ображає, ось тут її і прорвало, вона тихенько вийшла, зателефонувала чоловікові і синові на роботу і попросила їх терміново приїхати.
Вони приїхали, і їм свекруха все розповіла, вони зайшли в будинок і мій чоловік, таку прочухана дав моїй матері, що та тільки встигала повітря ковтати ротом, як риба.
І наостанок він їй сказав, що дуже їй вдячний за дочку, але просить її більше ніколи не підходити на гармaтний поcтріл до мене, інакше, вона сильно про це пошкодує.
З тих пір мама зі мною не спілкується, а у нас скоро наpoдиться дитина. А таким матусям хочу дати добру пораду: не треба так чинити зі своїми дітьми, коли-небудь вам відплатять тією ж монетою.