Для декого, очевидно, закінчилося «Великоднє Перемирʼя», бо раптом зʼясувалося, що я опинилася в епіцентрі інформаційної атаки. Не вперше і, певно, не востаннє.

Напередодні одразу на декількох онлайн-медіа та телеграм-каналах зʼявилися однакові публікації про мої висловлювання щодо мобілізації та

"псевдоадвокатів" в етері проєкту "Тема з Мосейчук" минулого тижня. У цих публікаціях гучні заголовки, а мої слова вирвані з контексту і маніпулятивно інтерпретовані. Спотворені, переконана, умисно.

Я уже надала свої коментарі щодо перекручених цитат. Не буду відбирати ваш час і повторюватися - посилання на них залишу у коментарі.

Разом з тим, я усвідомлюю, наскільки болючою є тема мобілізації. Наскільки по-людськи непросто мирній людині почати жити війною і поставити під ризик своє життя.

«Автори» замовної інформаційної кампанії проти мене чудово знають мої особисті обставини, тому завзято підштовхують мене до «викриття» і «камінг-ауту» в стилі «всенародного засудження», обструкції та «спалення ідола» у вогні. Замовлені пости в Телеграмі, тисячі коментарів, написаних під копірку: «як ти вивезла з країни свого 27-річного сина?», «де ховаєш сина-ухилянта?».

Я ніколи не посягала на приватність людей і завжди дотримувалася позиції, що сімʼя - це особисте. Та щоб попередити будь-які подальші маніпуляції та фейки навколо мене та моєї родини, розкажу. Мій старший син, 25-річний Антон, за три з половиною роки до повномасштабного вторгнення, у 2019-му, емігрував з України. Він здобув право на безкоштовне навчання у Німеччині, отримав там другу вищу освіту і зараз працює над вступом до аспірантури.

Це була і є його позиція. Я не могла вплинути на неї тоді, не можу і зараз. Антон

- сам несе відповідальність за свої дії. Я - за свої. Решта моєї родини в Україні.