«У лікарні постійно багато крапельниць було, ліків різних… Спав мало, бо постійно снилися то жахи, то боліло так, що й очі не міг закрити.» Ігор Лугина, військовий
жахів війни та болю хлопець знайшов порятунок у вишивці. Проте вдома картин майже немає, усі продає, а гроші відкладає на реабілітацію. Зараз працює над іконою Михайла Чудотворця.
Допомагає Ігорю в рукоділлі і дружина. Разом не один рік. Живуть в невеликій кімнаті з мамою дівчини. Але їх заповітна мрія — зовсім не квартира, каже Марина.
«Я мрію про одне, щоб він на ноги встав. Мені дуже сильно хочеться, а то дитина народиться, будуть перші кроки. Так хай разом з татом ці перші кроки роблять», —
Марина Лугина, дружина військового
Народити Марина має з дня на день. Бідкається, у день пологів Ігоря поруч не буде – волонтери відправляють його на лікуватися до Харкова.
«Ігорю наразі допомагають не тільки сумчанки, а і волонтери Львова, Американки – наші українки в Америці і харківські волонтери. Дуже нам допоміг волонтер з Харкова – Олександр. Він як раз і домовився в інституті за стаціонарне обстеження і реабілітацію Ігоря.
Богдана Москолець, волонтер
Засиджуватися вдома, кажуть лікарі, не можна. Аби м’язи запрацювали потрібні щоденні вправи. Поставити Ігоря на ноги може реабілітація у Трускавці. Місячне перебування там обійдеться родині у 100 тисяч гривень. А потрібно як мінімум півроку. Молода сім’я сподівається на благодійника і на святих, образи яких вишивають. Пише - bbcccnn.org