передають Патріоти України.
“З яких тільки боків не заходили. Знаково, що змогли тільки вдавшись до типового московитського інструментарію – погрози, шантаж, хабар, взяття заручників, перекуп малодушних і знищення опонентів. Викрадення української церкви було питанням зовсім не релігійним. Це 100% геополітика – питання контролю над територіями. Тому аннексію церкви цвяхам вбивали в документи, під якими підписувалися наші недодержавники. До слова, українська катастрофа – Переяславські угоди – це також про церкву.
св. Ольга, Володир Святославич, Ярослав, Петро Могила, Петро Конашевич-Сагайдачний, Іван Мазепа, багато-багато достойників, навіть Скоропадський і Петлюра сьогодні, напевно тішаться – українці потроху виправляють помилки минулого.
Сьогодні ввечері курки як чоловічого, так і жіночого роду квокчуть в соцмережах: “ко-ко-ко, Порошенко не мав втручатися в…”, “ко-ко-ко, у нас є питання важливіші за релігійні і взагалі у нас релігія відділена від держави”, “ко-ко-ко….” Ну курка на то вона і курка – тупа. Курку навіть не варто намагатися переконати – дарма витрачений час.
п.1 Чи використав Порошенко процес створення церкви собі в “плюс”? Так. Більше того, якби президентом країни зараз був Люк Скайвокер, Олександр Македонський чи Юлій Цезар, він би зробив так само. Навіть якщо сам був буддистом чи вірив у макаронного монстра. Так само зробив би БУДЬ-ЯКИЙ проукраїнський глава держави. Чому? Див. п.2.
п.2 Створення об’єднаної церкви, це не про віру чи релігію. Ні, для вірян і церковних владик – це, власне, впорядкування саме цього, а для держави і її керівників все, що відбувається, це абсолютно мирські речі – наведення ладу в самоідентифікації. Нагадаю, ми зараз воюємо саме за це. Наведення ладу в самоідентифікації, це і є – виправити старі помилки, відродити те, що було прос… віддано Москві Самойловичами різних часів. Тобто нам сьогоднішній день архіважливий з точки зору капітального ремонту фундаменту державності – її історичних провалів. Але ще більш важливий п.3.
п.3 Те, що відбулося сьогодні вкрай важливе з точки зору національної безпеки. Тільки для дуже наївної і недалекої людини, а також для “ко-ко-ко”, створення церкви і реалізації п.2., це “щось там про віру”. Для Москви церква це вже давно не про віру. Власне, ще за часу Переяславських угод про віру не йшлося – йшлося за контроль над головами на конкретній території.
В ХХ столітті, коли московитська імперія переродилася в образі СРСР, церкву повернули із політичного заслання не заради віри. Сталіну раптом знадобилась віра? Ха. Ні, йому знадобилися агенти НКВС в рясах, які матимуть доступ до таємниці сповіді і зможуть інструментарієм релігії дати Кремлю додаткові важелі контролю над… головами і територіями. Все ХХ століття ця технологія успішно реалізовувалася, допоки ми не зламали усі пасочки…
Втім і зараз філія РПЦ в Україні, це шалений і практично неконтрольований ресурс ФСБ, який діє у нас в тилу. А враховуючи рівень і досвід в зомбуванні, це небезпечна зброя, захист від якої вибудувати вкрай складно. Тож сприяючи створенню української православної церкви, президент і парламент перш за все вирішували питання нецбезпеки – це базовий крок по відрубуванню щупалець впливу. Не на агностиків, євреїв, католиків, греко-католиків, мусульман – впливу на віруючих (а значить довірливих, бо своєму пастирю довіряють зазвичай) православних.
п.4 Можна скільки завгодно глузувати над “Віра. Мова. Армія”, ну ок. Давайте похіхікаємо – хто наведе приклад філігранно-геніального передвиборного креативу в Україні? Поки чухаєте макитру лишень скажу – зазначені три позиції не надто деталізують вектори розвитку країни в майбутньому, але вони чітко фіксують фундамент. А будинок без фундаменту не стоятиме. Мову пояснювати не треба вже, правда? Армію, сподіваюся – теж. А от якщо ти агностик чи епікуреєць із гуртку прихильників Кетцалькоатля, сприймай “віра” як сегмент відбудови національної ідентичності. Просто як важливий чиник для пояснення дітям і онукам, хто ми є. І на нинішньому етапі, це важливі маркери, тож шпетати їх не варто. Повторюся – підняти на прапор їх був би зобов”язаний будь-який проукраїнський президент, уряд та парламент.
п.5 Ясна річ не слід розслабитися на лаврах… Ворог обов’язково вдарить у відповідь. Наше відродження, це смерть імперії, тому вона псуватиме нам життя поки не здохне. Не розслаблятися, це менше чубитися між собою, чітко ідентифікувати консерви, добудовувати те, що вже почали і не забувати, що на будмайданчиках “судочинство”, “правоохоронні органи”, “реальний цивілізований капіталізм” і кіт не валявся. Взагалі ніхто не валявся – будяки там.
P.S. …озирніться на “ко-ко-ко” довкола – у нас великі проблеми із народонаселенням, в якого геть немає клепки.
P.P.S. …тим значущим є товариство тих, хто усвідомлює – ми зараз у феноменальній точці нашої історії. Про цей день мріяли великі українці СТОЛІТТЯМИ. Вони мріяли і боролися, а ми довели справу до кінця. Якщо захистимо результат, про нас нащадки теж говоритимуть із захопленням.”